Усього 5 слів – і ви змінитеся навіть зовні. Навіть зовнішня поведінка та зовнішні ваші дії будуть правильними. Ось як діє Ісусова молитва. Саме там так сильно вчив своїх духовних дітей старець 20 століття, Йосип Ісіхаст. Він був дуже суворий і своїх юних ченців навчав двом правилам. Молитва та мовчання. Перше висвітлює, друге відкидає марнослів’я. Якщо чернець тому не навчився, то він не чернець, навіть якщо зовні він таким здається.
В молитві Ісуса, як і в будь-якій іншій молитві, безперечно, можна замінити “я” на “ми”. У цьому немає нічого страшного та забороненого.
“Господи, Ісусе Христе” важливо говорити на вдиху і “помилуй мене” – на видиху. І не тільки просити, а й дякувати, можна своїми словами, можна молитвою, можна у вигляді вірша.
Та й мирянам дуже допомагає. Відволікає від мирського, “збирає” людину, допомагає її робити цілісною, зібраною. Нехай навіть, якщо вона працює, працює, їде або сидить, і думки її спочатку зайняті метушнею, але все-таки вона все ж таки незабаром повертає її всередину до себе, до Бога.
І як навчав Старець краще, якщо спочатку це робити вголос. Звичайно, якщо поряд з вами немає тих, хто спокушався б і гнівався. Адже від Ісусової молитви висвітлюється повітря, всі навколо і біси скиглять. Навіть безперервна Ісусова молитва вище церковних молитов. Якщо таких з вами чимало, можна робити це про себе. Розумна молитва творить неймовірне. Його учень, майбутній архімандрит Єфрем, ще в юності скаржився, що йому болить горло, серце. Жахливо важко давалася йому ця молитва, навіть говорив своєму вчителю духовному, Йосипу, що від невпинної молитви навіть нездужали язик і рота, відчуття ніби виразка скоро почнеться. Але той втішав його, підбадьорював не здаватися. Радив йому терпіти, не здаватись. “Інакше, якщо не буде болю, плоду молитви не буде. Ця молитва тебе врятує. Вона тобі допоможе. Стане світлом. Так наставляли наші батьки. Намагатися потрібно зосередити увагу на внутрішньому, не на зовнішньому”.
Розум не буде розсіяним, поступово їм опанує Ім’я Ісусове. Якщо монах, та й будь-яка інша людина не кине Ісусову молитву, серце опанує молитву і пануватиме над пристрастями.
Звичайно, вона Ісусова в її чистому вигляді не допоможе, ніхто Сповідь, Причастя та інші добрі справи ніхто не скасовував.
Ісусова молитва гори згорне, душу просвітить. Якось один брат так старанно, з усією смиренністю творив Ісусову молитву, мріючи побачить краси раю, що він незабаром це побачив духовними очима. Все стало йому зовсім іншим, що не описати словами. Пташки, що співають, дерева квітучі, зелені трави все царство Боже говорило про велич Господа.
Ісусова молитва дана всім – і ченцям, і мирянам. Християнин – це той, хто завжди з Христом, а цьому і служить молитва Ісусова. За допомогою молитви Ісусової ми з Христом буваємо скрізь – і в метро, і на засніжених вулицях, у магазині та на роботі, серед друзів і посеред ворогів: молитва Ісусова є золотий зв’язок зі Спасителем. духовного пильнування і предстояння перед Господом.
Зазвичай наш розум зайнятий найбезладнішими думками, вони скачуть, змінюють один одного, не дають нам спокою; у серці – такі ж хаотичні почуття. Якщо не зайняти розум і серце молитвою, то в них народжуватимуться думки та почуття гріховні. Молитва Ісусова – це ліки для душі, хворої на пристрасті:
“Господи, Ісусе Христе, Сину Божий помилуй мене грішного.”
У Стародавньому Патерику наводиться таке порівняння. Коли котел підігрівається вогнем, то на нього не сяде жодна муха зі своїми бактеріями. А коли котел остигає, то ним бігають різні комахи. Так і душа, що зігрівається молитвою Богу, виявляється недоступною поганому впливу демонів. Душа спокушається, коли остигає, коли вогник молитви згас. А коли знову молиться, спокуси розсіюються. Це кожен може перевірити на власному досвіді: у хвилину скорботи, коли гнітять проблеми чи серце розривається від недобрих помислів, варто почати молитися Господу, вимовляти Ісусову молитву – і розпал помислів схлине”.
