З подивом дізнався, що знаменитий Псалом Давида викликає у деяких віруючих панічний жах і збентеження.
Псалом 108 був написаний майже за десять століть до Різдва Христового. Сам цар Давид, що був помазаником Божим, жив у часи жорстоких воєн, незліченних підступів та інтриг. Дуже часто його власне життя висіло на волосині.
Тому немає нічого дивного в тому, що на початку молитви псалмоспівець скаржиться Богу на своїх недругів. Очевидно, він зазнав від них стільки горя, що просить, аби на їхні голови обрушилися біди й нещастя:
«Боже! До хвали моєї не будь безмовний. Бо вуста грішника і уста улесливого відкрилися проти мене, наговорили на мене мовою улесливою. І словами ненависті оточили мене і озброїлися на мене без вини (моєї).
Замість того, щоб любити мене, вони брехали на мене, а я молився.
І віддали мені злом за добро і ненавистю за любов мою.
Постав над ним грішника, і диявол нехай стане праворуч його.
Коли судитиметься він, нехай вийде засудженим, і молитва його нехай буде в гріх.
Нехай будуть дні його короткі, і гідність його нехай прийме інший.
Нехай сини його будуть сиротами, і дружина його вдовою.
Поневіряючись, нехай переселяються сини його і просять, нехай будуть вигнані зі своїх домів.
Хай шукає позикодавець усе, що є в нього, і чужі нехай розкрадуть нажите працею його».
Цікаво, що цю, на перший погляд, жахливу спрагу помсти святитель Іоанн Златоуст пояснював так:
«Тут нам потрібна велика уважність, тому що сказані слова, при одній їхній вимові й з першого погляду, бентежать багатьох із неуважних.
Весь цей псалом наповнений прокльонами; вся мова пройнята ними й виявляє сильний і полум’яний гнів, який не зупиняється на самому нечестивцеві, але простягає покарання і на його дітей, і на батька, і на матір. І не задовольняється одним нещастям, а додає лиха до лих.
…Глянь, чого він просить: «Постав над ним грішника, і диявол нехай стане праворуч його». Тобто нехай його обвинувачують люди порочні та підступні, і нехай він не подолає їх. Це й означає: «Коли судитиметься він, нехай вийде засудженим».
Не зупиняється і на цьому, але просить ще, щоб хтось інший отримав після нього його честь: «І гідність його нехай прийме інший».
Просить навіть, щоб його молитва стала гріхом, а дні його життя були короткими.
…Просить, щоб його сини стали сиротами, а дружина – вдовою. Щоб діти його поневірялися, не знаходячи собі місця, і щоб майно його розграбували чужинці.
…Просить, щоб ім’я його згладилося із землі, а гріхи його роду не були прощені».
Далі святитель Іоанн Златоуст ставить важливе запитання: що таке Псалом 108 – пророцтво чи прокляття? І сам же відповідає:
«Це пророцтво у вигляді прокльонів».
Тоді виникає наступне питання: проти кого спрямовані всі ці слова? Чи має цей ворог ім’я?
«Почасти тут Дух через Давида пророкував про Юду, а почасти – про інших. Пророцтво буває і в такій формі», – пояснює святитель.
Навіщо написано Псалом 108?
Не лише для того, щоб проклинати ворогів. Звертаючись до Бога з проханням про захист, цар Давид, з одного боку, хотів продемонструвати всім силу та торжество добра і справедливості. А з іншого – нікчемність тих, хто його переслідував, принижував і ображав.
Сенс Псалма 108 у тому, що Господь завжди готовий захистити всіх знедолених, нещасних і тих, хто потребує Його допомоги.
Коли варто читати Псалом 108?
📌 Коли люди, що чинять зло, перестають боятися Бога й Божого покарання.
📌 Коли ситуація здається безвихідною і немає на кого сподіватися, окрім Господа.
Деякі бояться, що, читаючи цей псалом, можуть ненароком нашкодити собі. Однак Бог усе бачить і Сам вирішує, кому допомогти, а кого залишити на розсуд Його справедливого суду.
