З подивом дізнався, що знаменитий псалом Давида викликає у деяких віруючих панічний жах і збентеження.
Псалом 108 був написаний майже за десять століть до Різдва Христового. Сам же цар Давид, що був помазаником Божим, жив у часи жорстоких воєн, незліченних підступів та інтриг. Дуже часто його власне життя було на волосок від смерті.
І нічого дивного немає в тому, що на початку молитви псалмоспівець скаржиться Богу на своїх недругів. Так, видно, стільки горя він сьорбнув через них, що просить біди і нещастя обрушити на їхні голови:
«Боже! До хвалі моєї не будь безмовний. Бо вуста грішника і уста улесливого відкрилися проти мене, наговорили на мене мовою улесливою, І словами ненависті оточили мене і озброїлися на мене без вини (моєї): Замість того, щоб любити мене, вони брехали на мене, а я молився, І віддали мені злом за добро і ненавистю за любов мою. Постав над ним грішника, і диявол нехай стане праворуч його. Коли судитиметься він, нехай вийде засудженим, і молитва його нехай буде в гріх. Нехай будуть дні його короткі, і гідність його нехай прийме інший. Нехай сини його будуть сиротами, і дружина його вдовою. Поневіряючись, нехай переселяються сини його і просять, нехай будуть вигнані з своїх домів. Хай шукає позикодавець усе, що є в нього, і чужі нехай розкрадуть нажите працею його».
До речі, дуже цікаво та цікаво пояснював цю, на перший погляд, жахливу спрагу помсти святитель Іоанн Златоуст:
«Тут нам потрібна велика уважність, тому що сказані слова, при одній їхній вимові і з першого погляду, бентежать багатьох із неуважних. Весь цей псалом наповнений прокльонами; вся мова пройнята ними і виявляє в тому, що говорить сильний і полум’яний гнів, який не зупиняється на самому нечестивці, але простягає покарання і на дітей, і на батька, і на матір його, і не задовольняється одним нещастям, але додає лиха до лих.
Справді, глянь, чого просить він. «Постав над ним грішника, і диявол нехай стане праворуч його», тобто, нехай будуть обвинувачами його люди порочні та підступні, і нехай він не подолає їх. Це і означає: «коли судитиметься він, нехай вийде засудженим». Не задовольняється і цим покаранням, але при такому осуді просить ще, щоб хтось інший отримав після нього честь його: «і гідність його, каже, нехай прийме інший». Не зупиняється і на цьому, але загрожує для нього єдину пристань, що залишилася, просячи, щоб він не удостоївся ніякої милості від Бога: «і молитва його, каже, нехай буде в гріх».
До того ж просить, щоб він зазнав передчасної смерті: «хай будуть, – каже, – сини його сиротами». Не зупиняється і тут, хоч і цього було б достатньо, але ще продовжує. Душі дуже запаленої властиво не задовольнятися одним або двома покараннями, але просить багатьох. Наступне потім ще важче: просить сирітства і вдовства тим, хто залишається після нього. Хоча після смерті його це необхідно має статися, але, палаючи гнівом, вважає і це в ряді прокльонів.
Не зупиняється і сирітстві, а й після таких лих простягається далі, збільшує тягар, просить, щоб нащадки його були вигнанцями і переселенцями: «блукаючи, та переселяються, – каже, – сини його», тобто, нехай блукають, не зупиняючись, нехай навіть не мають необхідної їжі і не перестають переходити з місця на місце, будучи гнаними і переслідуваними по всій землі і ніде не знаходячи собі місця для притулку.
Разом з цим просить їм злидні, і злидні крайньої та нестерпної, так щоб вони не отримували допомоги навіть від рідних, але, блукаючи, шукали її у чужинців та незнайомих. І послухай, як це висловлює. Сказавши: Нехай переселяються сини його і просять, додає: нехай будуть вигнані з домів своїх. Хай шукає позикодавець усе, що є в нього, і чужі нехай розкрадуть нажите працею його».
Це – новий вид нещастя, щоб майно його було роздано, щоб він піддавався нападам позикодавців, переносив всякого роду образ.і, що найважче, серед таких лих не мав захисника, бо й цього просить: «Нехай не буде, – каже, – у нього заступника» (Пс. 108:12). Нещастя і власними силами нестерпні; але коли немає і захисника, тоді вони ще тяжчі. «Хай не буде щедрого для сиріт його».
О, який великий гнів, як і передчасне сирітство не знаходить собі співчуття, і як співчуття, а ще засуджується на крайню смерть: «хай будуть, – каже, – діти його винищені, з одним родом нехай згладиться ім’я його» (Пс. 108:13).
Чи бачиш мову, сповнену гніву і ні на чому не зупиняється? Просить, щоб вони жили в різних і різноманітних нещастях, щоб зазнали всякого роду лиха і загинули в невідомості.
І як би недостатньо було нещастя дітей його, додає ще: «Хай буде згадано беззаконня батьків його перед Господом, і гріх матері його нехай не очиститься. Нехай вони будуть завжди перед Господом, і нехай буде винищена з землі їхня пам’ять» (Пс.108:14, 15).
Це особливо властиво гніву – докладно розкривати нещастя, про які сказано взагалі, і часто повторювати одне і те ж. Сказавши: «Нехай буде згадано беззаконня батьків його, додає: нехай не очиститься». Хоча це одне й те саме, але гнів спонукав сказати й те й інше; а зміст цих слів такий: умертви його, убий, знищ.
Чи бачиш, скільки прокльонів? Якщо хочеш, я знову з початку перерахую їх. Нехай, каже, потрапить він до злих людей, буде звинувачений, відданий у їхню владу, засуджений, зазнає передчасної смерті, позбудеться честі і побачить, що вона перейшла не до його нащадків, а до когось чужого; нехай дружина його загине, і діти терплять бідність і сирітство, проводять життя в злиднях, будуть засуджені і звідусіль вигнані, не мають жодного захисника, будуть позбавлені й благовоління Божого, не знаходячи собі жодного притулку, ні притулку; нехай згладиться ім’я його з землі, і гине він у невідомості; нехай і батько, і мати його будуть покарані за свої гріхи і загинуть нещасним і нещасним чином».
Кому ж адресовані всі нещастя та прокляття?
«Чи хочеш дізнатися, хто ця людина, яка так засуджується? Якщо ми, чуючи, що якусь людину осуджують, питаємо у присутніх, про кого це говориться, то тим більше, чуючи такі прокляття від пророка, необхідно дізнатися, і дізнатися зі страхом і скорботним серцем, хто ця людина, яка зазнала такого сильного гніву , що так засмутив Св. Духа, що про нього йдеться стільки і таких страшних лих», – писав Іоанн Золотоуст.
Далі святитель задається вельми цікавим питанням – що ж є псалом 108? Це пророцтво чи прокляття? І тут сам на нього відповідає: «Це пророцтво у вигляді прокльонів».
У такому разі виникає нове питання: кому конкретно воно адресовано? Чи є у цього ворога ім’я? «Почасти про Юду пророкував тут Дух через Давида; а в іншій частині про інші. Пророцтво буває і в такому вигляді», – так пояснював своє бачення на цю тему святитель Іоанн Златоуст.
Заради чого писався псалом?
Не лише заради того, щоб обсипати ворогів прокльонами. Звертаючись до Бога з проханням про захист, цар Давид, з одного боку, хотів продемонструвати всім силу та торжество добра та справедливості. А з іншого – нікчема тих, хто його переслідував, принижував і ображав.
Сила ж і сенс псалма 108 полягає в тому, що Спаситель завжди готовий захистити всіх знедолених, нещасних, які потребують Його допомоги, які опинилися віч-на-віч із бідою.
У яких випадках варто читати псалом?
Коли люди, які творять зло і гидоту, перестали боятися Бога та Божого покарання. Є навіть такий вислів: «Побійся Бога!». Коли людині сподіватися більше нема на кого, крім Бога. Тобто має бути якась крайня, безнадійна ситуація.
Враховуючи, що псалом має величезну силу, чи може людина ненароком нашкодити сама собі, неправильно оцінивши стан речей? Це навряд чи. Бог все бачить. Йому і вирішувати – допомагати чи залишити, як є…
