Сьогодні у нас таке духовне питання:
Чи допомагають нам наші близькі після своєї смерті?
Відповідає батюшка:
Все залежить від того, якою є посмертна доля наших близьких. Взагалі, звичайно, вплив близьких на наше життя зовсім не закінчується з їхньою смертю.
По-перше, у нас можуть бути борги щодо них. Ми повинні виконати їхню останню волю, наприклад, або закінчити справу, яку вони не завершили. І тому такий живий зв’язок, він, за великим рахунком, не рветься, і багато людей відчувають це як зв’язок, що триває.
З іншого боку, це може мати характер мало не божевілля або душевного ушкодження, це теж описано в літературі і в кінематографі добре показано, як людина може буквально розмовляти з покійним родичом, ніби він тут і зараз, власне, для людини, і він не помер, а людина продовжує вести з нею цей уявний, іноді і вголос, діалог.
І це теж не зовсім правильно. Але наголошую, реальна допомога наших близьких залежить від їхньої посмертної долі. Власне, логіка дуже проста. Ми звертаємося до святих по допомогу. Читаємо канон чи акафіст Миколі Чудотворцю, Амвросію Оптинському чи Максиму Греку з проханням про допомогу.
Тобто люди, які здобули благодать у Бога, не обов’язково прославлені церквою, мають можливість і після своєї смерті брати участь у Його любові і в Його допомозі нам, людям, які залишилися тут і зараз у цьому тимчасовому житті.
Важливо тільки, звичайно, пам’ятати, що святі не мають якоїсь своєї особливої особистої сили, своєї особливої особистої благодаті. Вони лише є провідниками божественного кохання та божественної милості, вони є співучасниками у справі його спасіння.
Він рятує нас, Він допомагає нам, але через них, даючи їм силу, благодать і милість допомагати нам. Тому все, що нам роблять святі, насправді робить Господь.
Те саме стосується і непрославлених померлих родичів. Ми не знаємо ні посмертної долі нікого з тих, що пішли, і лише про небагатьох церква свідчить про їхню святість, і вже зовсім ні про кого вона не свідчить про їхню смерть.
Так само, як, наприклад, ми знаємо, що Блаженна Матрона багато допомагала людям до того, як вона була прославлена, і взагалі умовою канонізації є саме чудеса і допомога, що надається православним християнам. Це є підставою для канонізації.
Тому й можливо хтось із ваших родичів, померлих, батьків чи бабуся чи ще хтось таку ж благодать у Бога набув. При цьому, якщо благодать і милість Миколи Чудотворця, здатність його почути нас простягається взагалі на всю землю і на всіх людей у кожному народі, і навіть різних віросповідань. Ми бачимо, як до Блаженної Матрони стоять мусульмани, і люди, які взагалі невизначені і невиразні віросповідання, вона їм готова допомагати. Те, напевно, ваша бабуся не така відома, не така уславлена, можливо, допоможе тільки вам.
Я зовсім недавно зіткнувся з такою чудовою ситуацією, коли одна старенька, не родичка мого знайомого, вона багато і явно нагадувала йому про його обіцянку молитися за всю її сім’ю.
А він якось забув про це після її смерті, у нього не вирішувалося жодних життєвих проблем. А потім ось якось його, як би зараз сказали, торкнуло, і він згадав:
“Я ж обіцяв молитися їй, і якось я про це забув. Її ніби поминаю, а от тих, кого вона наказала мені просити, тих я не поминаю”.
І він пішов, відслужив панахиду і почав взагалі молитися за них, писати в записках, і раз, і всі його питання вирішилися. Це не означає, що ця бабуся гальмувала його у цьому житті, а потім, наприклад, допомогла.
Не треба наводити тут якусь непотрібну містику, але що цей зв’язок між нами та ними безперечно існує, він може бути підтверджений усім життям і всім ладом православної церкви.
Тому, звичайно, ви можете просити допомоги у ваших покійних родичів, яких ви знали особисто, і які померли нещодавно, або когось, можливо, ви знали, можливо, що у вашому роді був священик, або у вас прабабуся була особлива молитовниця, і її просіть. Ось тому це, якщо є у них така благодать і милість, якщо вони здобули цю благодать у Бога, якщо вони в раю, вони допоможуть вам.
