Наближається свято Великодня. Цього дня прийнято вітати один одного вигуком: Христос воскрес! І відповідати: «Воістину воскрес!» Так часто того не розуміючи, люди проголошують істинність християнства, його потаємну суть. Але було б зовсім не зайвим розібратися в тому, що це таке – воскресіння Ісуса Христа.
Будь-яке вчення чи релігія має якийсь центр, навколо якого будується решта. Що ж є суттю християнства, без чого втрачає сенс система богослов’я, а жива віра перероджується на мертву догматику? Центр християнства – зовсім не ідея, не якась реліквія чи рукопис, не таємне знання чи щось інше. Це особистість Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. А якщо бути ще більш точним, то одна найголовніша подія Його земного життя і служіння – воскресіння Христа з мертвих. Воно відбулося третього дня після страти Ісуса на хресті. Якщо прибрати цю подію з християнського вчення, то вчення втрачає сенс: «А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у ваших гріхах» (1Кор.15:17).
Звідки прийшла смерть?
Неможливо зрозуміти сенс воскресіння Ісуса Христа, не розібравшись у тому, що таке смерть, адже воскресають із мертвих!
Щоб воскреснути, спочатку треба померти. Кожен відчуває особливі почуття від думки про смерть. Смерть – щось таємниче, незвідане, часом страшне, але необоротне. Всі ми свого часу випробуваємо її на собі. І тому не дивно, що люди намагалися підняти завісу над таємницею смерті, зазирнути за межу життя. Усі релігії світу вчать про те, що зі смертю життя не припиняється, що душа людини перетворюється на якусь іншу якість існування. Щоправда, вони трактують цей перехід по-різному.
Біблія наголошує: Бог, створивши все суще, смерті не творив. Ніде у перших розділах книги Буття, що описують створення світу, ми не знайдемо згадки про те, що Господь учинив смерть. Звідки вона взялася? Смерть увійшла у світ через гріх, вона є його наслідком та «жалом». Гріх і смерть нерозривно пов’язані: «Отже, як однією людиною гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так і смерть перейшла у всіх людей, [бо] у ньому всі згрішили» (Рим.5:12).
Отже, Писання пов’язує гріх і смерть, тому, зрозумівши, що є гріх, ми зрозуміємо, що таке смерть.
Що таке злочин?
Гріх – це відокремлення від Бога через непослух Його волі. Не послухалися Господа Адам і Єва, порушивши заборону їсти плоди з дерева пізнання добра і зла. А оскільки Бог є єдиним джерелом життя, то відокремлення від Нього і є смерть. «І наказав Господь Бог людині, говорячи: Від всякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в день, коли ти скуштуєш від нього, смертю помреш» (Бут.2:16) -17). Відтепер людина хворіла, старіла, і в результаті її тіло вмирало: «…бо порох ти і в порох вернешся» (Бут.3: 19). Душа ж, на відміну тіла, не розпадається, не зникає, а зазнає «смерть духовну», тобто відокремлення від Бога.
Смерть друга
Але наприкінці часів станеться якась приголомшлива подія: загальне воскресіння з мертвих. Всі, хто будь-коли жили на землі, воскреснуть у своїх фізичних тілах. «…Настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, що творили добро на воскресіння життя, а чинили зло – на воскресіння осуду» (Ів. 5:26:29). Буде воскресіння мертвих, праведних та неправедних. Після цього відбудеться суд біля Великого білого престолу, і виявиться остаточне рішення – ті, хто записаний у Книгу життя, успадкують життя вічне, а решта буде вкинута в озеро вогняне – надовго. Це названо смертю другою: «…і смерть і пекло віддали мертвих, що були в них; і судимий був кожен у ділах своїх. І смерть і пекло перекинуті в озеро вогняне. Це смерть друга. І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогняне» (Об’явл.20:13-15). Ось так, назавжди, остаточно та безнадійно. Воістину це страшна доля, але вона є неминучим наслідком гріха. А запис у Книгу життя відбувається під час навернення до Бога в покаянні, коли людина народжується згори, живучи ще тут, на землі.
Тільки усвідомивши це, ми можемо підійти до розуміння того, що є воскресінням Ісуса Христа.
Воскресіння з мертвих
Христос, будучи Богом, втілився в людському тілі, ставши повністю людиною, але при цьому анітрохи не втративши божественність. І тому, єдиний з усіх людей, Він не мав жодного власного гріха, був абсолютно святим і безгрішним. Ця якість дозволила Йому прийняти на Себе покарання за гріхи, яке належало всім людям. Покарання це, як ми з’ясували, – смерть. Здійснилося воно на Голгофському хресті. Тому Христос помер, що прийняв на Себе повною мірою наслідки гріха, призначені грішникам.
Ісус справді помер, як умирають усі люди. Його смерть була ілюзією, Він не впав у летаргію, не пішов у глибоку медитацію.
Він помер і три дні провів там, де належить перебувати грішникам після смерті. Це дуже важливий момент віровчення, і про це Писання говорить неодноразово: «…Христос, щоб привести нас до Бога, одного разу постраждав за наші гріхи, праведник за неправедних, був умертвлений за тілом, але оживши духом, яким Він і духам, що перебувають у в’язниці. , зійшовши, проповідав … »(1Пет.3: 18-19). «Тому й сказано: піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям. А „піднявся що означає, як не те, що Він і сходив раніше у пекло землі?” (Еф.4: 8-9). Про це Христос пророкував ще під час Свого земного служіння: «…Син Людський буде в серці землі три дні та три ночі» (Мт.12:40). Це пророцтво стало одним з головних пунктів обвинувачення Христа на суді: «Ісус сказав їм у відповідь: Зруйнуйте цей храм, і Я в три дні споруджу його. На це сказали юдеї: Цей храм будувався сорок шість років, і Ти за три дні збудуєш його? А Він говорив про храм Свого тіла» (Ін.2:19-21).
Отже, Христос, прийнявши на Себе наші гріхи, помер. Що ж сталося згодом? Відбулося найбільше диво у всесвіті: смерть виявилася безсилою, тому що власного гріха Христос не мав: «…але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було утримати Його» (Дії 2:24). Наслідком гріха є смерть, а знаряддям, «жалом», смерті – гріх. Якщо немає причини, немає і слідства, смерті не було за що «вчепитися», щоб утримати Ісуса в пекло. Христос Воскрес! «Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (1Кор.15:55).
Унікальність воскресіння Христа
У чому ж унікальність воскресіння Ісуса Христа? Чому саме про нього стільки йдеться у Новому Завіті, чому воно стало центром християнського віровчення? Адже з Біблії ми бачимо, що й до Христа дехто воскресав із мертвих, та й Сам Христос воскресав померлих, наприклад, дочку Яїра чи Лазаря?
Воскресіння Ісуса Христа справді унікальне. Всі, що воскреснули до Нього (наприклад, Лазар, якого воскресив Христос, та інші), потім все одно жили у своїх тілах і померли свого часу, тому що тіла їх ще не набули якості безсмертя. Але Тіло Христа після воскресіння стало саме таким, якими будуть тіла праведників на Небесах, – просвітленим, безгрішним, а тому – не схильним до старіння і смерті, вічним. «…Христос, воскреснувши з мертвих, не вмирає: смерть не має над Ним влади» (Рим.6:9).
З євангельських оповідань ми бачимо, що тіло воскреслого Христа набуло унікальних якостей. Наприклад, Він міг проходити крізь зачинені двері, саме в цьому тілі Він піднявся на Небо, де зараз і перебуває. Його тіло стало просвітленим, нетлінним, вічним.
Чудова надія
Віра в це – основа основ християнства. Вона не просто догматичне знання. Воскресіння Христа дає віруючим у Нього надію на життя вічне і блаженне на Небі. Ми воскреснемо в тілах, подібних до прославленого тіла Ісуса, і будемо разом з Ним. І починається це вічне життя тут, на землі, з моменту покаяння в гріхах і звернення до Бога, тому що в той момент ми духовно відроджуємося, наш дух, мертвий за гріхами, набуває життя.
Може виникнути питання: чому тоді християни в земному житті старіють і вмирають? Тому що тіла наші ще мають смертну природу, одержану від предків як наслідок первородного гріха. Нам доведеться випробувати на собі всі тяготи боротьби з гріхом і похотями, доведеться хворіти, старіти і врешті-решт розлучитися з тлінним тілом, чекаючи на воскресіння. «Бо тлінному цьому належить вдягнутися в нетління, і смертному цьому вдягнутися в безсмертя. Коли ж тлінне це зодягнеться в нетління і смертне це зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: поглинута смерть перемогою» (1Кор.15:53-54). Воскреснемо ми в тілах, подібних до прославленого тіла Ісуса Христа. «…Сам Господь при проголошенні, при голосі Архангела і трубі Божій, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніше; потім ми, що залишилися живими, разом з ними будемо захоплені на хмарах на зустріч до Господа на повітрі, і так завжди з Господом будемо» (1Фес.4:13-17).
Ця чудова надія дарована нам через жертовну смерть і воскресіння Ісуса Христа. Смерть переможена, з Христом ми житимемо вічно. Зрадіємо і вигукнемо разом із усім християнським світом: «Христос воскрес! Воістину Воскрес!”
