Стан зневіри – це не тільки дуже важка, але і дуже небезпечна духовна недуга. Часом зневіра нападає на людину без видимих причин, і тоді подолати її стає вкрай важко. Однак відмовлятися від боротьби не можна, адже інакше можна впасти у відчай і, потім – у депресію.
Крім того, важливо пам’ятати про те, що зневіра ніколи не виникає просто так, ось тільки ці причини можуть бути неочевидними і прихованими.
Але що може підштовхнути людину до зневіри? Насправді всіх нас засмучують різні речі, проте деякі ситуації у цьому плані, можна сказати, “універсальні”.
Наприклад, кожного з нас дуже засмутить і виб’є з колії смерть рідної людини, особливо зараз, в цей непростий військовий час. Ми знаємо про те, що це неминучий результат, але тільки деякі йдуть з життя раніше, а деякі пізніше.
Дитині важко ховати батьків, але ще болючіше батькам, змушеним ховати своїх дітей.
Після подібної втрати люди не знають, як і для чого їм жити далі, проте засмучуватись у подібних обставинах абсолютно нормально. Ніхто не назве протиприродною скорботу про спочивання близького. Найголовніше в даному випадку – не допускати того, щоб смуток перетворився на зневіру.
Але із коханими людьми нас не завжди розводить смерть. Жінкам складно отямитися після розпаду їхнього шлюбу. Не можна залишитися байдужим і згадуючи про втрату близького друга, навіть якщо це спілкування перервалося досить давно.
Іноді людям складно зізнатися самим собі в тому, що вони сумують. Їм не хочеться копатися в собі та шукати причини. Реальність пригнічує і засмучує їх, тому їм простіше існувати в ілюзорному світі, де все влаштовано так, як їм подобається. І чим довше людина перебуває в подібному стані, тим більшої небезпеки вона себе наражає. Тоді зневіра, помалу, змінюється справжнім відчаєм, і цей розпач, наче лещата, стискає зсередини.
Деякі з нас вважають себе дуже невдачливими. За що б вони не взялися, все валиться у них із рук. Безумовно, такий порядок речей таких людей дуже засмучує і злить. Однак ми повинні вміти ставитися до себе позитивно і з гумором, адже якщо ми не в силах змінити ситуацію, ми повинні змінювати своє ставлення до неї. А в такому разі важко буде обійтися без самоіронії та крапельки веселощів. Ми повинні вміти сміятися з себе, але беззлобно, керуючись насамперед добрими і світлими почуттями.
Подолати зневіру можна і за допомогою зміни обстановки.
Багато хто з нас любить бавити своє дозвілля, лежачи на ліжку зі смартфоном. Таким людям не хочеться бачитися з друзями і виходити на вулицю, адже куди простіше страждати на самоті і впиватися жалістю до себе.
Але якщо туга і смуток не поспішають відступати, зверніться за допомогою до Небесного Батька і піднесіть молитву, спрямовану на боротьбу зі зневірою:
Укріпи мене, Боже, благодаттю Святого Духа.
Дай мені силу скріпитися душею і звільнити своє серце від усякої непотрібної турботи та тривоги; нехай мене не займають різні бажання якоїсь дрібниці чи дорогоцінної речі, але хай я дивлюся на все, як на марноті, і усвідомлю те, що разом з ними і я минуся.
Бо нема нічого тривкого під сонцем, де все марнота і мороку духа (Муд. 1,14).
О, який мудрий той, хто так міркує!
Дай мені, Господи, небесну мудрість, щоб я навчався над все Тобі шукати і знаходити, над все Тобі розуміти і любити, а все інше пізнавати так, як воно є, за порядком Твоєї мудрості.
Дай мені вміло обминати облісну людину і терпляче зносити супротивника.
Бо велика мудрість полягає в тому, щоб не давати хитати собою кожному підмухові слів і не наставляти вуха на підступну підлесливість зводника; бо якщо вийдеться на таку дорогу, то йдеться далі безпечно.
Будьте певні – Господь обов’язково почує Ваше гаряче звернення і втішить навіть найглибшу скорботу.
Розповів про те, чому у людей взагалі виникає відчуття зневіри священник:
“…Коли ми щиро радіємо, ми близькі до Бога. Але стан засмучення говорить про протилежне. Похмура людина – це людина, яка втратила Господа, що підмінила Його чимось помилковим і суєтним. І це насправді жахливий стан, тому що під ударом часто надаютється саме наше благочестя.
Люди можуть присвячувати все своє життя трудам і вважати, що вони все роблять правильно, проте їхня душа все одно залишатиметься порожньою. І, мені здається, зневіра – це щось подібне до цієї самої порожнечі.
Але як же впоратися зі зневірою, як перемогти її? Насамперед необхідно особисто звернутися до Небесного Батька. Особисто це означає навіть без допомоги молитвослова. Ми з Вами, на жаль, відвикли від особистих звернень до Бога, хоча саме особисті зустрічі нам необхідні. Ми повинні не тільки говорити, але й слухати відповіді. А без цього зневіра побороти не вдасться, бо зневіра – це невміння чути Господа.
Якось я розмовляв з віруючою молоддю про молитви. Я запитав у цих хлопців, як моляться, і вони відповіли мені:
– Ми читаємо ранкові та вечірні правила і молимося перед церковними обрядами.
– Але що Ви чуєте у відповідь, коли закінчуєте молитися?
На обличчях молодих людей відбилося здивування.
– Отче, а що ж ми маємо чути?
Ми звикли говорити щось Богові, але не звикли чекати від Нього відповіді. Більше того – часто ми зовсім не розраховуємо на відповідь! Але якщо ми не чуємо Господа, що звертається до нас, ми губимося. У такому разі ми не можемо розуміти і самих себе, а це – перший крок на шляху до зневіри.
Зневіра – це наші нездійснені мрії та втрачена надія. Сумуючи, ми перебуваємо в майбутньому і відкидаємо сьогодення. Однак тільки це справжнє у нас з Вами, по суті, і є, і тому ми маємо приймати його з вдячністю.
Звичайно, подолати зневіру непросто – така боротьба вимагає серйозних внутрішніх зусиль та прагнення до Бога. Ми повинні прагнути знайти свій шлях до Господа, і почати слід саме з повноцінних розмов. Говорячи, не забувайте і слухати. Повірте, відповіді Небесного Батька допоможуть Вам здобути перемогу навіть над найтяжчою і найглибшою зневірою. Адже коли ми знаємо у тому, що Бог – ось Він, поруч із нами, люблячий і чуйний, – це пожвавлює нас і вчить дивитися життя зовсім інакше”.
