Напевно, найчастіше згадуваний гріх, який можна почути на сповіді – це осуд. Християни розуміють, що засуджувати погано, і водночас ставляться до цього поблажливо – мовляв, недобре, звичайно, але ж ніхто не помер від того, що я засудив. Однак це один із найчастіше викриваних Христом гріхів у Євангелії. І сьогодні ми чули за богослужінням: «Не засуджуйте, і не будете засуджені» (Лк. 6:37).
Ким не будете засуджені? Мова не про людей, – грішні люди й надалі нас засуджуватимуть, – йдеться про засудження від Бога. Тобто, від наших успіхів у боротьбі з цим гріхом безпосередньо залежить те, чи будемо ми засуджені на Страшному суді чи ні. Зрозуміло, це не скасовує необхідності боротися з усіма гріхами, але часто християнин, коли аналізує свій духовний стан, бачить, що має дуже багато проблем, і незрозуміло, з чого почати, за що схопитися. Почни з гріха засудження!
Чому цей гріх робить нас настільки неприємними для Бога? Тому що до Бога ми можемо прийти до вподоби Йому чином тільки як грішники, що каються. Якщо ж ти судиш іншого, ти вже не грішник, що кається, а суддя. Але є лише один суддя, і це не ти. До Бога ніхто не приходить як суддя, всі, хто вважає себе суддями, залишаються поза.
Декілька практичних порад щодо боротьби з гріхом засудження. Переважно він породжується гордістю, тому потрібне смиренність та самодокорення. Наприклад, підступає помисл засудити когось, тут же скажи: «Я більше за нього згрішив, Господи, помилуй мене та його». Найчастіше це допомагає прийти до тями і припинити осуд. Демони хочуть, щоб ми засудили цю людину, а ми навпаки, помолилися за неї. Так кожен їхній приклад ми починаємо звертати на прямо протилежне тому, що вони хочуть. Вони хочуть нас віддалити від Господа, а ми, навпаки, використовуємо це для того, щоб наблизитися до Нього. Це працює.
Інша добра порада дає один із наших новомучеників: якщо ти засудив когось за день, поклади три земні поклони з молитвою за нього; якщо двох людей засудив – шість земних поклонів тощо. Це дуже дієвий засіб. Тому що гріхи засудження християнин часто робить від поганої звички та від неуважності. А такий спосіб навчає нас бути уважними до цього гріха, бо класти поклони не хочеться, – так один день поклони покладеш, інший день, а на третій день уже подумаєш: краще промовчу, ніж поклони класти.
І загалом добре б вчитися шкодувати інших людей. Сам гріх ми повинні засуджувати, а людину, яка віддається гріху, маємо шкодувати, бо це образ Божий, і Господь його створив не на смерть. І ця людина, навіть найтяжчий грішник, могла б стати – а якщо вона ще жива, ще може стати – очищеним сином Божим або дочкою Божою у Христі. І якщо він йде іншим шляхом, то це не привід гребувати їм, а привід його пошкодувати.
Ще один спосіб: це ставити себе на місце людини. Хочеться засудити когось – уяви, а якщо ти сам у це впадеш. І часто виявляється, що ми й самі чинимо той самий гріх, за який хочемо засудити іншого, і навіть більшою мірою. Про що сьогодні також Господь говорив, що ти бажаєш витягти сучок з ока брата свого, а не помічаєш колоди у своєму оці.
У Стародавньому патерику є історія про те, що одного разу в монастирі помер чернець, який не був відзначений жодними чеснотами, і навіть якісь у нього були недосконалості. І раптом саме після його смерті настоятель отримує одкровення, бачачи його в раю. І він здивувався, що стільки інших ченців до нього вмирало, які були кращі за нього, але саме цього ченця Господь показав у славі. І було сказано настоятелю: він прийшов у це місце завдяки незасудженню. Так що чеснота неосуду може нас вести до раю навіть за браку інших чеснот. Як і обіцяв Христос – «не будете засуджені».
Борючись з гріхом засудження, важливо уникати всього, що провокує нас на нього. Допустимо, розмови, якщо співрозмовники підштовхують до засудження. Якщо людина починає боротися з цим гріхом серйозно, вона виявляє, що навіть просто слухаючи розповіді про чужі гріхи, ти опоганюєш свою душу засудженням. Як людина, яка сама не палить, але стоїть серед тих, хто палить, тим не менше, вдихає дим, і потім виходить прокурений, так само і з гріхом засудження, – навіть просто слухаючи тих, хто засуджує, ти опоганюєш свою душу. Краще віддалятися від цього. І новини світські краще менше дивитися, тому що вони часто провокують на гріх засудження.
Найчастіше осуд походить від гордині, але буває осуд, в який ми впадаємо через гнів, і з ним упоратися складніше. Якщо у разі осуду від гордині можна нагадувати собі про свою негідність, про свої гріхи, можна молитися Господу про те, кого ми хочемо засудити, і це працює, то у разі засудження, яке походить від гніву, це може не допомогти. Воно швидше відбувається, і позбутися його складніше, це можливо лише через сповідь.
“Не засуджуйте і не будете засуджені”. Саме тому, що диявол знає цей принцип, він і намагається всіх нас залучити до цього гріха, а також применшити його значення в наших очах. Тому що він хоче, щоб ми були засуджені. Будемо ж розумнішими, і навпаки, використовуємо ці слова Спасителя, щоб не бути засудженими! Для багатьох чеснот потрібні великі сили. Наприклад, для посту, для поклонів, для довгих молитов потрібні тілесні сили, яких у когось може не бути через вік або хворобу, але здобути чесноту незасудження можна в будь-якому стані і в будь-який час, так що скористаємося цим.
