Якось Мартіна Лютера запитали: «Невже Вас ніколи не відвідує гріх?» Він відповів: «Гріх, подібно до птахів, проноситься над моєю головою. Моє завдання – не дозволити гріху звити своє гніздо у моєму серці». Здатність перемагати є цінною якістю в очах Бога. Особливо Бога тішить, коли ми здобуваємо перемогу над власними гріхами.
***
Бога зацікавлений у спасінні загиблих, так само він хоче занапастити врятованих. «Противник ваш, диявол, ходить, як лев, що ричить, шукаючи, кого поглинути» (1Пет.5:8). Він шукає різні слабкі місця християн. Але християнин завжди повинен бути напоготові, щоб не дозволяти гріховним думкам опановувати себе. Адже думки – це перший крок на шляху до гріха. Якщо дозволити собі зробити цей крок, за ним піде другий, третій, четвертий.
Як гріх проникає в людину?
Перед тим, як Каїн убив Авеля, Господь сказав йому такі слова: «У дверях гріх лежить, він тягне тебе до себе, але ти пануєш над ним» (Бут.4:7). Каїн мав повну владу панувати над гріхом, але все ж таки припустив у своєму серці думку вбити брата. Ця думка вкоренилася і дала плід. «І коли вони були в полі, Каїн повстав на Авеля, брата свого, і вбив його» (Бут.4:8).
Коли гріх тільки нагадує, він не загрожує, він тягне, спокушає, створює ілюзію щастя та задоволення, здається невинним і жаданим.
Те, як гріх опановує людину, можна зрозуміти на прикладі спокуси Єви: «І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і прагне, тому що дає знання» (Бут.3:6). Диявол сказав їй: «Чи справді сказав Бог (що не можна їсти плоди з цього дерева – ред. Х.г.)?» (Бут.3: 1).
Коли злочин перебуває біля порога серця, він ще володіє людиною, але нав’язливо хоче викликати інтерес. На цьому етапі людина може зацікавитися нею і дозволити гріху увійти в серце, може виправдовувати себе, що не грішить, а лише розмірковує про гріх.
Подібні історії про те, коли хтось припустився гріховної думки, а ця думка переросла у вчинок, який зазнав важкого гріха, ми знаходимо на сторінках Святого Письма.
Юда Іскаріот
«Тоді один із учнів Його (Ісуса Христа – ред. Х.г), Юда Симонов Іскаріот, який хотів зрадити Його, сказав: «Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати жебракам? Сказав він не тому, щоб дбав про жебраків, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і брав із того, що туди опускали» (Ів.12:4-6).
«Тоді один із дванадцяти, званий Юда Іскаріот, пішов до первосвящеників і сказав: Що ви дасте мені, і я вам видам Його? (Ісуса Христа – ред Х.г.)» Вони запропонували йому тридцять срібняків» (Мф.26:14-15).
«Що ви дасте мені?» – каже Іуда. Тут ми бачимо вже гріх у дії. Але ж колись сталося зачаття гріха? Коли сатана вклав у серце це насіння?
«І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Юді Симонову Іскаріоту зрадити Його» (Ів.13:2). «Вже» – вказує на минулий час, на подію, що сталася раніше. Гріховна думка породила дію. Ісус багато разів давав шанс Юді покаятися. Іуда цього не помічав чи не хотів помічати. У його розумі зросла твердиня – збагачення будь-якими способами. Він уже був злодієм і вирішив зрадити Свого Вчителя, отримавши за це тридцять срібняків. Гріх так затягнув його, що до нього, одного з вибраних апостолів, увійшов сатана. Історія Юди – це історія про людину, яка так загралася з гріхом, що стосунки з Господом і своє обрання відсунула на другий план. Прихильність до гріха він поставив вище від порятунку від пекла, в результаті втратив найдорожче, що мав, – життя вічне.
Ананія та Сапфіра
У хвилини духовної боротьби людина стоїть перед вибором – на чий бік стати: бік Христа чи бік гріха? Від цього вибору залежить перемога чи поразка.
Якщо людина дозволяє гріху перейти з думок у дії, у такій ситуації воля людини стає дуже слабкою, совість – спаленою, а віра – мертвою. «Якийсь чоловік на ім’я Ананія з дружиною своєю Сапфірою, продавши маєток, приховав із ціни, з відома та дружини своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг Апостолів. Але Петро сказав: «Ананія? Навіщо ти припустив сатані вкласти в серце твою думку збрехати Духу Святому і приховати з ціни землі?» (Дії 5:1-3).
У цій історії сумний кінець. Ананія та Сапфіра зробили вибір на користь гріха брехні, за що поплатилися своїм життям.
«Чим ти володів, чи не твоє було, і придбане продажем не в твоїй владі перебувало? Навіщо ти поклав це в твоїм серці? Ти збрехав не людям, а Богові. Почувши ці слова, Ананія впав бездиханий. І вставши, юнаки приготували його до поховання і, винісши, поховали. Години через три після цього прийшла і дружина його, не знаючи про те, що сталося. Петро ж спитав її: Скажи мені, чи стільки продали ви землю? Вона сказала: так, за стільки. Але Петро сказав їй: Що це ви погодилися спокусити Духа Господнього? ось, входять до дверей, що поховали чоловіка твого; і тебе винесуть. Раптом вона впала біля його ніг і здулася. І юнаки, увійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали біля чоловіка її. (Дії 5:4-11)
Протистань гріху
Гріх розриває наші стосунки з Богом і приносить страждання. Бог вибрав кожного з нас для спасіння, але чи прийняти це спасіння і бути у вічності з Богом – вибирати лише нам.
Дорогі читачі! Якщо зараз Дух Святий вказує на ваші гріховні думки і таємні гріховні вчинки, вам необхідно покаятися перед Богом. Тільки тоді Бог зможе очистити всі потаємні кутки вашого серця, і ви отримаєте абсолютну свободу. Адже Біблія каже: «Якщо сповідуємо наші гріхи, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи і очистить нас від усякої неправди» (1Ів.1:7,9).
