На світі мало тих, хто ніколи не був заражений такою хворобою, як жадібність. Зазвичай вона проявляється у людині з дитинства. “Моя машинка!” – Кричить один малюк, відбираючи іграшку в іншого. “Купи мені! Хочу як у Каті! Дай!» – Вимагає цукерку у мами маленька дівчинка.
Підростаючи, дитина намагається контролювати прояви жадібності. Адже жадібною бути не вигідно, то можна і друзів розгубити. Тому, десь крізь зуби, десь із явним розрахунком, але все ж таки підліток вчиться розділяти своє добро з іншими. І хтось уже на цьому життєвому етапі успішно перемагає небезпечну «хворобу».
Але, на жаль, не всі. Багато хто, навіть ставши дорослими, продовжує «хворіти». Самій людині може навіть здатися, ніби вона «здорова». Вона починає вірити в те, що не страждає на жадібність, а всього лише ощадлива і економна, приймає порок за «ділову якість».
Невгамовне бажання
Як поставити правильний «діагноз» самому собі? Згадаймо, що таке жадібність?
Значення цього слова – непомірне бажання примножувати власне багатство. Слова мудрого Соломона добре ілюструють це визначення: «У ненаситності дві дочки: «Давай, давай!» (Прип.30:15).
У жадібності є багато відтінків – це і жадібність, і користь, і сріблолюбство, і продажність. По суті ці відтінки – різні шляхи примноження власного багатства, різні способи вгамування непомірного бажання мати щось.
Особливо непривабливо і неприродно виглядає такий відтінок жадібності як скупість, тобто. небажання розлучатися зі своїми «багатствами». Скупі люди, навіть якщо й мають якісь заощадження, воліють берегти їх, перераховувати, замість користуватися ними чи допомагати іншим. Але втрачають цінніше: добрі стосунки з оточуючими. Та й виглядають просто смішно.
«Ні, це не Ріо-де-Жанейро…»
Отже, жадібність проявляється у людині з дитинства. І вже з того часу вона заважає радіти життю, цінувати те, що маєш тут і зараз, насолоджуватися миттю. Це непомірне бажання – жадібність – перетворює людину, у кращому разі, на наївного романтика, який живе мрією одного разу стати багатим і щасливим. У гіршому – призводить або до депресії через нездійснені очікування, або штовхає на злочин заради наживи.
Пам’ятаєте Остапа Бендера із творів Ільфа та Петрова? Цей персонаж все мріяв про Ріо-де-Жанейро, про блюдечко з блакитною облямівкою та всі свої сили вкладав у те, щоб здійснити цю кришталеву мрію дитинства. Але в результаті став аферистом, який завжди жалкував: «Ні, це не Ріо-де-Жанейро…»
Багатство не приносить щастя
Сьогодні багато хто також живе ілюзіями про те, що стануть щасливими, коли у них буде будинок, про який мріяли, або нова машина, або остання модель iPhone. Обманюючись, вони вкладають усі свої сили, здібності та час у те, щоб лише «мати ще більше». Дехто вважає, що з багатством у їхнє життя прийдуть і визнання, і повага, і кохання. Однак насправді все складається не так вже й радісно. Німецькі вчені нещодавно опублікували цікаві дані: за останні 50 років німці стали в середньому жити на 400% багатшими, а кількість нещасних людей, які страждають на депресію, зросла на 38%.
Невипадково Ісус Христос каже: «Дивіться, бережіться любостяження (ред. – любостяжання – зайве піклування про багатство і придбання земних благ), бо життя людини залежить від достатку його маєтку» (Лк.12:15).
Золоте теля
До речі, мало хто знає, чому твір Ільфа і Петрова називався саме «Золоте теля». Це іронічний натяк авторів на реальну історію про золоте теля, описане в Біблії.
Ось як було діло: єврейський народ тривалий час перебував у рабстві у єгиптян. Господь через Мойсея чудовим чином звільнив євреїв із рабства і повів їх у землю нову, «обітовану». Під час шляху, коли Мойсей був на горі Синай, народ, що залишився без нього, став нарікати. Аарон (помічник Мойсея) для заспокоєння народу зробив із золотих прикрас, зібраних у євреїв, золоте теля:
«Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: Устань і зроби нам бога, який би йшов перед нами, бо з цією людиною, з Мойсеєм, що вивів нас із єгипетського краю, не знаємо що сталося. І сказав їм Аарон: Вийміть золоті сережки, які у вухах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і принесіть до мене. І ввесь народ вийняв золоті сережки з вух своїх і принесли до Аарона. Він взяв їх із їхніх рук, і зробив із них лите теля, і зробив його різцем. І сказали вони: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з єгипетського краю!» (Вих.32: 1-4).
Здавалося б, яке відношення ця історія має до жадібності? На перший погляд, жодного. Але насправді завдяки цій історії ми краще розуміємо, чому жадібність у Божих очах є гріхом.
Справа в тому, що в Біблії жадібність порівнюється з ідолопоклонством. Іншими словами, в гонитві за благами світу людина стає рабом багатства замість того, щоб прислухатися до заповіді Бога: «Я Господь, Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм. Не роби собі кумира і жодного зображення того, що на небі вгорі, що на землі внизу і що у воді нижче землі. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього та четвертого роду, що ненавидять Мене, і чинить милість до тисячі пологів тим, хто любить Мене і дотримується заповідей Моїх» (Вих. 20:2-6).
«Спосіб виживання»
Це тільки на вигляд здається, що прагнення до постійного збагачення та накопичення – природний спосіб виживання в нашому світі. Насправді ж, як і будь-яка хвороба, жадібність послаблює людину, робить її вразливою. Слабкістю цієї неодмінно скористаються ті, хто хитріший і винахідливіший. І одного разу жадібність обов’язково призведе до біди та руйнування.
Апостол Павло каже: «Охочі збагачуватися впадають у спокусу і в мережу і в багато безрозсудних і шкідливих пожадливостей, які занурюють людей у біду і згубу; бо коріння всіх лих є сріблолюбство, якому віддавшись, деякі ухилилися від віри і самі себе зазнали багатьох скорбот» (1Тим.6:6-12) і застерігає нас від того, щоб чинити з ближнім корисливо і протизаконно: «Бо Господь – месник за все це» (1Фес.4: 6).
Тому жадібна людина завжди підстерігає небезпеку втрат, як матеріальних, так і духовних.
Ліки
Як же уникнути подібних «ускладнень», якщо ви помітили у собі «симптоми» жадібності? Ліки від такої хвороби є. Почніть ділитися навіть найменшим. У цьому плані можна повчитися у Господа. Як багато Він дає нам! Людина насолоджується красою створеного Богом світу, ми зустрічаємо світанок, дивимося на зірки. Вкушаємо плоди землі, вдихаємо аромати квітів, відчуваємо сіль морської води. Бог без будь-яких умов та жалю поділяє з людиною Своє творіння. І в нас не виникає відчуття, що ми користуємося чужими благами. Його ніколи не зупиняла людська невдячність чи дурість. Він продовжує посилати дощ, наповнювати річки… Яскравий приклад жертовності показав Ісус Христос, коли не пошкодував заради нас навіть життя.
До того ж, така якість, як жертовність, вкладена в серця людей самим Богом. Напевно, багато хто випробував на собі, наскільки часом приємніше дарувати подарунки, ніж приймати, яке щастя наповнює серце, коли зробиш комусь добру справу. Тим самим підтверджується біблійний принцип: «Блаженніше давати, ніж приймати» (Дії 20:35).
І це невипадково. Сам Бог благословляє тих, хто щедрий, бо написано: «Доброхотно того, хто дає, любить Бог» (2Кор.9:7).
Біблія про жадібність
«Інший сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і все ж бідніє».
(Приповісті, 11:24)
«Велике придбання — бути благочестивим та задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ; явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу та одяг, будемо задоволені тим. А бажаючі збагачуватися впадають у спокусу і в мережу і в багато безрозсудних і шкідливих пожадливостей, які занурюють людей у лихо і згубу; бо корінь усіх лих є сріблолюбство, якому віддавшись, дехто ухилився від віри і сам себе зазнав багатьох скорбот.
Ти ж, чоловік Божий, тікай від цього, а процвітай у правді, благочестя, віри, любові, терпіння, лагідності. Подвизайся добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти й покликаний» (Перше послання до Тимофія, 6:6-12)
