Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб урятувати грішників. «Бо в Христі примирив мир із Собою, не предоставляючи людям їхніх злочинів, і дав нам слово примирення. Тож ми посланці від імені Христового, і як би Сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом»
(2Кор.5: 19-20)
Ці слова від імені Христового сповістив апостол Павло. Сьогодні їх сповіщає церква, яка проповідує Євангеліє, тобто Добру звістку про прощення гріхів. Добра звістка – це свого роду амністія, через яку Бог виправдовує грішника. Але для цього людині обов’язково потрібно визнати себе грішником і здійснити покаяння.
Каяття має бути щирим
Більше ста років тому, у ХІХ столітті, в Америці стався такий випадок. Одна людина за безліч злочинів була засуджена до страти. У неї знайшлося чимало клопотань, які буквально завалили стіл губернатора своїми листами. Коли цих клопотань накопичився цілий кошик, губернатор написав помилування, але вирішив сам подивитися на людину, яку хоче помилування. Він переодягся в одяг священика, накинув капюшон на голову і вирушив у камеру до злочинця. Коли той побачив священика, то сказав: «Святоша, а ти навіщо прийшов сюди?» Той відповів: «Сину мій, у мене тобі є хороша новина. Але спочатку дай відповідь: якби ти раптом отримав помилування, що б ти зробив?» «Я насамперед убив би суддю, який засудив мене, всіх присяжних, які винесли вердикт про мою винність. А потім наглядав би банк, який можна пограбувати», – відповів ув’язнений. Губернатор, вислухавши все, вирішив, що ця людина так і залишилася злочинцем, і пішов, не віддавши вже підготовленого документа про помилування.
Усвідомлення гріха
Всі потребують покаяння, і Бог має дар прощення всім людям. Але, щоб отримати його, необхідне усвідомлення гріха. «Створіть гідний плід покаяння», – сказав Іван Хреститель навіть релігійним людям його часу – фарисеям, які вважали себе дуже праведними.
У чому сенс покаяння?
Покаяння зачіпає розум, емоції та волю людини. У перекладі з грецької слово «покаяння» означає зміну мислення, переоцінку цінностей. Важливо вважати цінностями не тимчасове, матеріальне, а вічне, сьогодення.
Покаяння безпосередньо з зверненням. «Тож покайтеся і зверніться, щоб загладилися ваші гріхи» (Дії 3:19). “Зверніться” означає – розверніться. Ішов в один бік – спиною до Бога, обличчям до гріха, потім розвернувся на 180 градусів і пішов в інший бік – обличчям до Бога, спиною до гріха. Якщо такий розворот не буде здійснений у твоєму житті, в ньому нічого не зміниться.
Про це можна прочитати і в іншому місці Писання: «Я посилаю Тебе… розплющити їм очі, щоб вони звернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, і вірою в Мене отримали прощення гріхів і жереб із освяченими» (Діян.26: 18).
Тут уже йдеться про волю людини. Це ми вирішуємо – повертатися чи не повертатися, віддавати серце Христові чи не віддавати, стати на християнський шлях чи ні. За тебе, люба людина, ніхто ніколи цього не вирішить. Бог створив тебе особистістю і дав тобі свободу волі та право вибору.
Крім того, покаяння пов’язане із почуттями, мотивацією. «Бо печаль заради Бога чинить незмінне покаяння на спасіння, а смуток мирський чинить смерть» (2Кор.7:10). Тут говориться про сум заради Бога і про сум мирський. Чим вони відрізняються? Смуток мирський – це смуток пораненого самолюбства. Сум від того, що твій гріх пізнаний, відкритий, можливо, оприлюднений. Смуток від очікування наслідків гріха. Якщо ти рухаєшся з таким сумом, істинного покаяння не станеться.
Але сум заради Бога чинить незмінне покаяння і спасіння! Це такий сум, коли ми не за себе шкодуємо, а про те, що перед Богом згрішили, що Його засмутили! Йому дуже боляче, коли ми грішимо! Сум заради Бога веде до спасіння. Таке усвідомлення може відбутися лише в молитві, біля ніг Ісуса Христа, у Його присутності. Написано: «Бо Тебе джерело життя; у твоєму світлі ми бачимо світло» (Пс.35:10).
Отрута на тумбочці
Одна людина розповіла у церкві свою історію, яка дуже торкнулася мого серця.
Через важкі обставини він вирішив накласти на себе руки. Щоб смерть була миттєвою, приготував ціаністий калій, але перед смертю вирішив попрощатися з вечірнім містом. Він вийшов на балкон, подивився на ту частину міста, де пройшло його дитинство, а потім автоматично перевів погляд вище на вогні вечірніх ліхтарів, потім на зірки. Саме собою постало питання: хто запалив ці вічні вогні? І раптом прийшла думка про Бога. Чоловік звернув своє обличчя до зоряного неба і сказав: Бог, все життя я думав, що Тебе немає! Я зараз хочу накласти на себе руки. А раптом ти є? І мені доведеться зустрітися з Тобою. Я прошу Тебе: якщо Ти є, відкрийся мені. Якось торкнися мого серця і дай мені знати, що Ти є і маєш для мене вихід із мого глухого кута. Дай мені пізнати, що любиш мене. Ти бачиш, Бог, я не жартую. На тумбочці на мене чекає отрута. Якщо зараз нічого не станеться, то Тебе немає. Я піду і вип’ю цю отруту». І в той же момент тепла, ніжна, ласкава рука торкнулася його серця. Начебто почали розтискатися залізні лещата, які стискали його серце протягом року. І ринули сльози. Він сказав: «Я відчув Його!»
Написано: «Щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас» (Дії 17:27). Спочатку потрібно шукати Бога, і Він дозволить знайти Себе! «І знайдете Мене, і знайдете, якщо знайдете Мене всім вашим серцем» (Єр.29:13).
Ця людина стала просити Бога прощення за те, що протягом тридцяти років свого життя не спромоглася дізнатися про те, чи є Бог чи ні. Чоловік покаявся, а згодом знайшов євангельську церкву, став християнином.
Він приймає нас такими, якими ми є
Ми думаємо, що треба спочатку припинити грішити, а потім прийти до Бога, і Бог нас прийме. Саме так вважали фарисеї. «Наближалися до Нього (Ісуса – ред.) усі митарі та грішники слухати Його. Фарисеї ж і книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть із ними» (Лк.15:1-2). Фарисеї обурювалися: «Як Ісус може приймати грішників? Хіба не знає, що вони грішники? Нехай спочатку покаються, потім йдуть до Нього, якщо Він – Месія!
Що ж виходить? Спочатку ти перестань пити, курити, а потім прийдеш до Бога? Це фарисейська, зовсім не Божа філософія! Іди до Бога таким, яким ти є, і Він дасть тобі покаяння! Ти сам не виправиш себе. Він приймає нас такими, якими ми є!
У світлі Його ми бачимо світло
Якби людина могла сама себе виправити, навіщо Ісусу Христу треба було приходити на цю землю, страждати і вмирати? Людині неможливо власними силами знайти порятунок. Але коли ми приходимо до Бога і Його любов стосується нашого серця, тоді розуміємо, які ми грішні. Розуміємо, що грішимо не лише проти себе, дружини, дітей чи ближніх, але перш за все і найбільше ми грішні перед тим, хто створив нас, дав нам життя, хто помер за нас на голгофському хресті. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16).
Чи віриш ти в Божу любов? Віра є другою стороною покаяння. Через покаяння людина вирішує відмовитися від гріха, а вірою приймає Ісуса Христа у своє серце. Сам Христос закликав: «Покайтеся і віруйте в євангелію».
Отже, я звертаюся до людей, які не знають Бога. Якщо ви хочете змінитись, то знайте, кардинально вас змінити може тільки Бог, і Він хоче вас змінити. Якщо ви хочете отримати Боже вічне життя, розпрощатися назавжди з царством темряви, безглуздості, порожнечі, якщо хочете позбутися самотності, страхів і лицемірства, зверніться до Бога, покайтеся, прийміть Ісуса Христа в своє серце, довіртеся Йому. Повертайтеся до життя, до світла, святості.
