З давніх-давен мудреці, філософи, пророки вели суперечки про те, звідки з’явилася совість, навіщо вона потрібна. Багато хто бачив у людині лише матеріальне і заперечував існування душі.
Що таке совість?
Совість – внутрішній голос, той інструмент, за допомогою якого людина розрізняє, як співвідносяться з добром чи злом її думки, наміри, вчинки.
У перекладі з грецької совість означає «свідомість». Совість є моральною відповідальністю перед Богом та людьми. Вона є голосом Бога в людині, моральним почуттям, яке Бог вклав у нас. Як тільки Адам та Єва згрішили, вони засоромились, бо були голі. Тобто їхній гріх відкрив їм їхню наготу, і совість привела до першого сорому. І Адам сховався від Бога, бо Адамові було соромно.
Навіщо вона потрібна?
Совість є допомогою у боротьбі з гріхом. Адже вона застерігає від багатьох гріхів.
Совість – індикатор духовного життя людини, компас, з яким людина порівнює свої вчинки. Недарма в Біблії сказано: «…бо якщо серце наше засуджує нас, то [коли більше Бог], бо Бог більше за серце наше і знає все» (1Ів.3:20). Коли людина робить погані вчинки, а її душа ще не зіпсована, то вона поспішає виправити те, що накоїла.
Від Бога не сховаєшся
Кожна людина народжується на світ з тим чи іншим запасом совісті. Проте совість можна вбити. Совість вбивається тоді, коли її власник грішить. Багато злочинців самі розповідали, що їм найважче було вчинити перший злочин, наприклад, вбивство. Друге – вже легше, а потім для цих людей зі спаленою совістю вбивство перестало бути злочином.
Однак від Бога не сховаєшся і не втечеш. І навіть такі люди зі спаленою совістю напевно періодично відчувають її муки.
Муки совісті
Муки совісті абсолютні та непереможні без каяття. Абсолютність мук совісті полягає в тому, що, куди б людина не пішла і не втекла, де б вона не виявилася, чим би совість не заглушала, вона все одно говоритиме: «Ти винен». Муки совісті впокорюють, змушують просити вибачення. Якщо совість повстає, то врятуватися від неї неможливо. Муки совісті нагадують біль від скалки: поки скалку не витягнеш, вона хворітиме; поки не покаєшся — душа хворітиме. І це – благо для людини. Адже так Бог дає нам можливість покаятися.
Совість опоганюється довільним, усвідомленим невиконанням заповідей, їхньою зневагою, коли людина знає, що так чинити не можна, чує голос совісті, проте робить. Коли через совість переступають, її муки намагаються позбутися через самовиправдання, підміну понять, заміну цінностей. Але совість може очиститися лише через покаяння.
Що таке покаяння?
Бог послав Сина Свого Ісуса Христа, щоб врятувати грішників, щоб людям був відкритий шлях до спасіння: «Бо, як непослухом однієї людини (Адама – ред.) стало багато грішників, так і послухом одного (Ісуса Христа – ред.) стане праведним багато хто. »(Рим. 5:19). Любов, справедливість і довготерпіння Бога дають шанс кожному.
Покаяння — це усвідомлене бажання людини покінчити з грішним життям і звернутися до Бога. «Петро ж сказав їм: Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на прощення гріхів; і отримайте дар Святого Духа» (Дії 2:38). Покаяння відбувається через молитву. У молитві покаяння людина звертається до Бога через Ісуса Христа.
Справжнє покаяння веде до таких дій:
Наверненню: людина звертає своє життя на 180 градусів, відвертається від гріха і йде за Богом.
Прощення: коли людина молиться молитвою покаяння, Бог прощає їй усі гріхи і позбавляє мук совісті.
Відродження: у момент покаяння людина отримує народження згори, Дух Святий входить у серце людини.
Усиновлення Богом: народившись від Духа, людина стає дитиною Божою та спадкоємцем Бога у всьому. «Цей Дух свідчить духові нашому, що ми діти Божі» (Рим. 8:16).
Багато хто говорить, що вони не грішники, виправдовуються добрими справами. Але в Біблії сказано: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас. Божий дар не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8-9).
Якби нам можна було врятуватися через добрі справи, тоді не було б потреби жертви Ісуса Христа. Але Христос постраждав на хресті, Він усе зробив для того, щоб допомогти людям змиритися з Богом.
Отже, якщо ти хочеш врятуватися, якщо хочеш позбутися мук совісті, покайся, повір у Христа, прийми Його у своє серце – і ти станеш вільним від гріха.
Цитати
«… (Наша) природа <совість> має здатність точно відрізняти хороше від поганого».
«Звинувачення совісті є як би деякий священний якір, що не допускає нас повністю зануритися у прірву гріха».
«… Бог і влаштував, щоб викриття совісті повставало на нас з проміжками часу, тому що воно дуже жорстоко і зазвичай уражує грішника сильніше за всяке вістря».
«Бог показав Свою любов до роду людського <тим>, що в кожному з нас поставив безстороннє судилище — совість, яка робить сувору різницю між добром і злом; а це особливо і позбавляє нас всякого виправдання, що ми впадаємо в гріхи не через незнання, а через безтурботність душевну і через недбальство про чесноту».
Іоанн Златоуст
«Таємниці кожного знає Бог та совість; з цього самого кожен і має починати своє виправлення».
Марк Подвижник
