З давніх-давен мудреці, філософи та пророки вели суперечки про те, звідки з’явилася совість і навіщо вона потрібна. Багато хто бачив у людині лише матеріальне і заперечував існування душі.
Що таке совість?
Совість — це внутрішній голос, інструмент, за допомогою якого людина розрізняє, чи її думки, наміри та вчинки співвідносяться з добром або злом.
У перекладі з грецької слово “совість” означає «свідомість». Вона є моральною відповідальністю перед Богом і людьми. Це голос Бога в людині, моральне почуття, яке Бог вклав у нас. Як тільки Адам і Єва згрішили, вони засоромилися, бо були голі. Їхній гріх відкрив їм їхню наготу, і совість привела до першого сорому. Тоді Адам сховався від Бога, бо йому стало соромно.
Навіщо вона потрібна?
Совість допомагає у боротьбі з гріхом, застерігаючи від багатьох гріховних вчинків.
Совість — це індикатор духовного життя людини, компас, за допомогою якого вона оцінює свої дії. Недарма в Біблії сказано:
«…бо якщо серце наше засуджує нас, то [коли більше Бог], бо Бог більше за серце наше і знає все» (1 Ів. 3:20).
Якщо людина робить щось погане, але її душа ще не зіпсована, вона прагне виправити свої помилки.
Від Бога не сховаєшся
Кожна людина народжується зі своєю мірою совісті. Проте її можна знищити. Совість втрачається тоді, коли людина знову і знову грішить. Багато злочинців зізнавалися, що найважче їм було скоїти перший злочин, наприклад, убивство. Другий уже давався легше, а потім вони, спаливши свою совість, переставали вважати це гріхом.
Однак від Бога не втечеш. Навіть ті, у кого совість нібито вбита, періодично відчувають її муки.
Муки совісті
Муки совісті — абсолютні та непереможні без каяття. Куди б людина не втекла, як би не намагалася заглушити свій внутрішній голос, він все одно нагадуватиме: «Ти винен».
Муки совісті змушують людину покаятися, просити вибачення. Вони схожі на біль від скалки: поки її не витягнеш, вона болітиме. Так і душа — поки не покаєшся, її рана не загоїться. Це велике благо для людини, адже саме так Бог дає нам можливість очиститися.
Совість спотворюється свідомим невиконанням заповідей. Людина знає, що чинить неправильно, чує голос совісті, але все одно йде проти нього. У таких випадках вона намагається позбутися мук через самовиправдання, підміну понять або зміну цінностей. Але справжнє очищення совісті можливе лише через покаяння.
Що таке покаяння?
Бог послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб урятувати грішників і відкрити шлях до спасіння:
«Бо, як непослухом однієї людини (Адама) стало багато грішниками, так і послухом одного (Ісуса Христа) стануть праведними багато хто» (Рим. 5:19).
Любов, справедливість і довготерпіння Бога дають шанс кожному.
Покаяння — це усвідомлене бажання покінчити з гріхом і звернутися до Бога:
«Петро ж сказав їм: Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на прощення гріхів; і отримайте дар Святого Духа» (Дії 2:38).
Покаяння відбувається через молитву. У ній людина звертається до Бога через Ісуса Христа.
Справжнє покаяння веде до таких дій:
- Навернення: людина розвертається на 180 градусів, відвертається від гріха і йде за Богом.
- Прощення: коли людина щиро кається, Бог прощає всі її гріхи й позбавляє мук совісті.
- Відродження: у момент покаяння Дух Святий входить у серце людини, і вона отримує нове духовне народження.
- Усиновлення Богом: народившись від Духа, людина стає Божою дитиною і спадкоємцем у Його Царстві.
«Цей Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі» (Рим. 8:16).
Деякі люди кажуть, що вони не грішники, виправдовуючи себе добрими справами. Але в Біблії сказано:
«Бо благодаттю ви спасенні через віру, і це не від вас. Божий дар не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8-9).
Якби люди могли врятуватися добрими справами, жертва Ісуса Христа не була б потрібною. Але Христос постраждав на хресті, щоб дати людям можливість примиритися з Богом.
Тому, якщо ти хочеш позбутися мук совісті, покайся, повір у Христа, прийми Його у своє серце — і ти станеш вільним від гріха.
Цитати
«(Наша) природа <совість> має здатність точно відрізняти хороше від поганого».
«Звинувачення совісті — це ніби священний якір, що не дозволяє нам повністю зануритися у прірву гріха».
«Бог влаштував так, що викриття совісті приходить із певною періодичністю, бо воно дуже жорстоке й завдає грішникові болю, сильнішого за будь-яке вістря».
«Бог показав Свою любов до людства тим, що в кожному з нас поставив безсторонній суд — совість, яка точно розрізняє добро і зло; а це позбавляє нас виправдань, адже ми грішимо не через незнання, а через легковажність і недбалість».
— Іоанн Златоуст
«Таємниці кожного знає Бог і його совість; тому кожен має починати своє виправлення із себе».
— Марк Подвижник
