Пекло – це вічний вогонь (Ісая 33:14; Єремія 17:4; Матвія 18:8; 25:41; Юда 7).
Пекло є вічною мукою або мученням (Матвія 25:46; Об’явлення 14:11).
Багато людей не вірять у існування пекла або думають, що Бог, який любить і милостивий, не відправить людей на вічні муки. Але чому існує пекло, і чому Бог відправить туди деяких людей? І як ми можемо уникнути пекла? Давайте подивимося, що каже Святе Письмо про це?
Пекло – це протилежність Небесам, відсутність Бога, вигнання з Його присутності. Людина переживає сильні муки, пов’язані з тим, що вона побачила славу і велич Бога, що Бог є Господь всього, а потім була позбавлена присутності Бога тим, що не прийняла Бога в своє серце при земному житті. І людина розуміє, що це вічне відділення. І вже немає надії щось виправити.
Пекло – це вічний стан грішника. Ісус каже: «І якщо спокушає тебе рука твоя, відсіки її: краще тобі увічному ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, в огонь невгасимий, де черв’як їх не вмирає і вогонь не згасає. І якщо нога твоя спокушає тебе, відсіки її: краще тобі ввійти в життя кульгавому, ніж з двома ногами бути вкинуто в геєну, в огонь невгасимий, де черв’як їх не вмирає і вогонь не згасає. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж із двома очима бути вкинуто в геєну вогненну, де черв’як їх не вмирає і вогонь не згасає». (Марка 9:43–48). Цей текст ясно показує, що покарання є нескінченним. Інші слова Ісуса: «І вони підуть на вічні муки, а праведники в вічне життя» (Матвія 25:46). Якщо “життя” має нескінченну тривалість, то таку ж тривалість має і “мука, покарання”.
Пекло – це остаточний вирок для грішника. Ніде в Біблії не говориться, що люди, які в цьому житті відкидають вічне спасіння, після своєї смерті зможуть змиритися з Богом. Навпаки, біблійні описи вироку, що виноситься на суді, супроводжуються вказівками на його остаточність, наприклад: «Тоді скаже й тим, які ліворуч: «ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволові та ангелам його» (Матвія 25:41) . А також ми читаємо в притчі про багатія і Лазаря (Луки 16:19-31), що їхньому становищу властива абсолютність чи безумовність. Перехід з одного стану до іншого неможливий. «І понад усе між нами і вами затверджена велика прірва, так що ті, хто бажає перейти звідси до вас, не можуть, також і звідти до нас не переходять» (Луки 16:26). Отже, ми робимо висновок, що ідею відновлення відносин грішників з Богом і представлення їм другого шансу слід відкинути.
Найважливіше, що Бог нікого не посилає до пекла. Він хоче, щоб ніхто не загинув (2Пет. 3:9). Він створив людину, щоб та жила у спілкуванні з Ним, і забезпечив її засобами, за допомогою яких людина може мати таке спілкування. Муки пекла людина вибирає сама. Туди її посилає власний злочин.
Як ми можемо уникнути пекла?
Немає на землі жодної безгрішної людини. Біблія каже, що всі згрішили (Римлян 3:23). Тому Бог вигадав план спасіння для кожної людини. Він послав у світ Свого Єдинородного Сина, Який помер за гріхи кожного. Ісус Христос став жертвою за гріх за всіх часів. Він заплатив за кожен наш гріх. З нашого боку залишається лише повірити в це, прийняти цю жертву, покаятися у своїх гріхах і прийняти Ісуса Христа у своє серце. І Бог назавжди простить нам наші гріхи. Тільки так людина може уникнути пекла та смерті.
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав вічне життя. Бо не послав Бог Сина Свого у світ, щоб судити світ, але щоб світ був спасений через Нього».
(Івана 3:16-17).
