Майстер розповідав: «У молодості я часто йшов на самоті на озеро і медитував. У мене був невеликий човен і я годинами міг плавати та розмірковувати.
Якось на світанку, коли ніч повільно перетворювалася на ранок, я сидів із заплющеними очима і медитував.
Раптом чийсь човен ударився об мій і порушив усю цю ранкову гармонію. Як же мене це розлютило! Я хотів уже лаяти господаря човна, але розплющив очі і побачив, що човен порожній.
Мені не було на кого виплеснути свою злість. Тому я просто заплющив очі і спробував знову набути гармонії в собі.
Коли зійшло сонце, я знайшов спокій у собі. Порожній човен став моїм учителем. З того часу, коли хтось намагається образити мене, я просто кажу собі:
– І цей човен теж порожній».
