Старець Паїсій Святогорець завжди наголошував на тому, що необхідно довіряти своє життя Богові за допомогою молитви. Йому було боляче бачити людей, які знемагали, борючись лише «своїми слабкими людськими силами», тоді як могли б цілком покластися на допомогу Бога, Який «здатний послати на допомогу не просто божественну силу, а й багато божественних сил; і тоді Його допомога буде не просто божественною, а Божим дивом».
Тому він наполягав на тому, щоб люди усвідомили необхідність молитви, і намагався допомогти тим, хто ще не навчився молитися, «започаткувати роботу серця в молитві». Тих же, хто вже набув доброго молитовного навику, зміцнював, щоб вони молилися з ще більшою ревністю і теплотою.
Преподобний Паїсій Святогорець про молитву
Як потрібно молитися?
– Відчувай себе малою дитиною, а Бога – своїм Отцем і проси Його про все, в чому маєш потребу. Спілкуючись із Богом у такий спосіб, тобі не захочеться від Нього відходити, тому що лише в Бозі людина знаходить безпеку, розраду, невимовну любов, поєднану з божественною ніжністю. Молитва означає впустити Христа у своє серце і полюбити Його всім своїм єством.Чому Бог допускає труднощі в нашому житті?
– Бог попускає, щоб у нас траплялися різні проблеми, аби ми зверталися до Нього. Але краще, коли дитина біжить до батька чи матері не через страх, а з любов’ю. Чи можна уявити дитину, яка знає, як сильно її люблять батьки, але яку доводиться силою змушувати йти на їхні руки? Бог – ніжний Батько, і Він любить нас. Тому потрібно з нетерпінням чекати години молитви і ніколи не насититися спілкуванням із Ним.Коли мало часу, і я молюся поспіхом, чи не “краду” я час, який мала б присвятити Христу?
– У Христа всього багато, скільки не “кради” – Він ні в чому не має потреби, а ось ти – не отримаєш користі. Не Христу потрібна наша молитва, а нам потрібна Його допомога. Ми молимося, тому що так спілкуємося з Богом, Який нас створив. Якщо цього не робитимемо, то опинимося в руках диявола – і тоді горе нам.Як полюбити молитву?
– Відчуй потребу в молитві. Як тілу потрібна їжа, щоб жити, так і душі необхідна молитва. Якщо душа не отримуватиме духовної їжі, вона ослабне, а згодом може настати духовна смерть.Як потрібно готуватися до молитви?
– Так само, як готуємося до Святого Причастя. Там – божественне причастя, тут – божественне спілкування. Коли ми причащаємося, приймаємо в себе Христа, і приходить Божественна благодать. У молитві ми постійно спілкуємося з Христом і теж приймаємо Його благодать, хоч і іншим способом.Чи цього мало? У Причасті ми долучаємося до Тіла і Крові Христових, у молитві спілкуємося з Богом. Як перед Причастям необхідно сповідатися духівнику, так і перед початком молитви потрібно зі смиренням звернутися до Христа: «Господи, я нікчемна людина… Не варто Тобі зі мною возитися, але прошу Тебе, допоможи мені». Так приходить Божественна благодать і відкривається шлях до спілкування з Богом.
Святий Іоанн Ліствичник каже, що молитва – це «суд перед Судом».
– Так і є. Коли людина правильно молиться, то молитва стає «судом перед Судом». Духовно здорова людина, якщо під час молитви відчує скам’яніння серця, стане шукати причину цього, щоб усунути. «Чому я так себе відчуваю? – запитає вона сама себе. – Чи не засудив я когось? Чи не допустив я помисел гордості? Чи немає в мені якогось бажання, яке не дає мені спілкуватися з Богом?»Якщо я зайнята розумовою працею, чи можу молитися?
– Якщо під час роботи твій розум перебуває в Бозі – це і є молитва. Адже якщо ти вимовляєш молитву, але думками далека від Бога, то яка в цьому користь? Навіть якщо людина втомилася і не може молитися, але роздумує про Христа, про Божу Матір – це теж молитва.Чи може людина зберігати пам’ять про Бога, не промовляючи молитви?
– Якщо вона думає: «Як я далеко від Бога! Що мені робити, щоб бути поруч із Ним?» – це і є пам’ять про Бога, яка веде до молитви. Намагайся завжди відчувати присутність Христа, Божої Матері, святих – і веди себе так, ніби вони тут, поруч.Я не відчуваю любові до молитви.
– Твоє серце ще не стало теплим, молитва не йде від душі. Ти все робиш з примусу, сухо, без почуття. Як ти починаєш молитву?– Думаю, що потрібно помолитися за себе і за інших.
– Ось у цьому й справа! У тебе всюди «потрібно»: «потрібно молитися», «потрібно займатися духовною працею»… Через це тобі важко. Почни зі смиренного помислу, з жалю. Нехай працює серце, нехай співчуває – і тоді не потрібно буде себе змушувати. Ти відчуєш радість, і молитва стане легкою.
Як зробити духовне життя легшим?
– Не треба на себе тиснути. Краще запитуй свій розум: «Хочеш, помолимося?» або «Може, заспіваємо молебний канон Пресвятій Богородиці з поклонами?» Тоді не буде втоми, бо все робитиметься з внутрішнім натхненням.
Якщо душа відчуває виснаження, а сили робити поклони немає, то можна молитися Ісусовою молитвою сидячи, почитати щось духовне, зробити те, що приносить мир. У молитві має брати участь усе серце людини. Молитва, піст, духовні заняття повинні йти від серця. Людина отримує духовну користь лише тоді, коли сама приносить духовну жертву.
