У нашому житті бувають різні періоди. Іноді ми радіємо, готові тріумфувати. А іноді плачемо, і нам здається, що наша молитва простягається не вище стелі.
Одного разу, в такий непростий час, схиляючись перед Господом, просто запитав себе: Бог, Ти все ще зацікавлений в моєму житті, Ти все ще думаєш про мене?
Подумавши над цим, я побачив у Писанні три основні причини, які є ключовими, чому Бог думає про нас і піклується про нас.
Бог створив нас
Бог є нашим Творцем, Він створив нас. Ми Його творіння.
У книзі Буття, у перших двох розділах, описано процес творіння. Щоразу Бог захоплювався тим, що створив, говорячи: «Добре». Але, коли Він створив людину, Він вигукнув: «Дуже добре!» Це все одно, що піднятися на високу гору і звідти побачити чудовий краєвид. У нас виривається вигук: “Вау!”
Так була перша створена людина, Адам. Потім з його начинки Бог узяв ребро і зробив Єву, і вона теж була прекрасна. Бог дивним чином створив як чоловіка, і жінку.
Давид у 138-му псалмі підтверджує цю думку: «Бо Ти влаштував мої нутрощі і зіткав мене в утробі матері моєї. Славлю Тебе, бо я чудово влаштований. Дивні діла Твої, і моя душа цілком усвідомлює це. Не приховані були від Тебе мої кістки, коли я творив був у таємниці, утворювався був у глибині утроби. Зародок мій бачили очі Твої; у Твоїй книзі записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було».
У кожного з нас два вуха, один ніс, один рот, два очі, але ми всі різні. Уявіть, якби всі люди були однакові, якби Бог просто клонував нас. Хіба це було б гаразд? Це було б жахливо. Але Бог ще в утробі матері кожному дав йому властиві риси.
Бог – наш Батько
Друга причина, чому Бог думає про нас, це тому, що Він є нашим Батьком.
Пам’ятаю, коли я повірив, мені подарували Біблію і сказали: Читай її, це мудра книга. Там є відповіді на усі твої запитання».
Я почав читати Євангеліє від Матвія, де написано родовід – хто від кого народився. Я тоді не зрозумів, що в цьому мудрого та корисного? Але згодом дізнався, що до приходу Христа дуже велике значення мав родовід – з якого ти роду, чи належиш ти до Божого народу і навіть до певного коліна Ізраїлю чи ні.
Але Ісус прийшов на землю, і після Нього родовід обривається. Чому? Чи тому, що Ісус не мав сім’ї і Він не залишив потомства? Ні. А тому, що з приходом Ісуса Христа стає вже не важливо, хто ти: українець, єврей, німець – немає різниці. Коли в твоє життя приходить Христос, вже не важливо, який ти національності, чоловік ти чи жінка, раб чи вільний, багатий чи бідний, освічений чи неосвічений. Є різниця лише в одному: чи довіряєш ти своє життя Христові чи ні. І якщо довіряєш, саме тоді Бог стає твоїм Батьком, бо написано: «Той, хто прийняв Ісуса, вірує в Його ім’я і має владу бути дитям Божим».
Справжній батько це той, кому ми довіряємо. Наші батьки не завжди дають нам правильний приклад. Іноді їхні жарти можуть ввести нас в оману, а їхні обіцянки залишаються невиконаними.
Але Небесний Батько, якому ми довірили своє життя, ніколи не обманює нас, Він ніколи не вводить нас в оману. Не може бути такого, що ми проживемо життя, помремо, постанемо перед Ним, а Він скаже: «Ви знаєте, Я пожартував, не буде вам Царства Небесного, не буде вам Обителі. Що хочу те і роблю”. Такого не може бути. Чому? Тому що, якщо Він сказав: «Я подбаю про тебе. Ти – Мій син, а ти – Моя дочка, значить, Я піклуватимуся про тебе. Я постійно думаю про тебе”.
Ми у завіті з Богом
Я не знаю, чи є щось сильніше, ніж завіт. Сучасним людям не зовсім зрозуміла його сутність. Ми порівнюємо завіт із договором, угодою тощо. Але завіт – це щось більше, глибше.
Ми вступаємо у завіт із Богом через віру, свідчуючи це під час водного хрещення, коли обіцяємо Богові добре сумління. Бог зі свого боку теж вступає з нами в завіт. Це означає, що Він завжди буде вірний Своїм словам і Своїм обіцянкам, навіть якщо ми не вірні.
Завіт – це щось неймовірне. Бог увійшов з нами у заповітні стосунки. І наша невірність не знищує Його вірності по відношенню до нас. Наша нестабільність не знищує Його сталості щодо нас. Він завжди піклується про нас.
І, згадуючи той момент, коли я проходив дуже важкий час і запитав Бога: Бог, Ти все ще думаєш про мене, Ти все ще прихильний до мене? – в одну мить усвідомив: Він – Той, Хто створив мене; Він – Той, Хто є моїм Небесним, найкращим і найдобрішим Батьком; і Він Той, Який у завіті зі мною.
У мене тут же відпали всякі сумніви та страхи. Я просто схилився перед Ним і сказав: «Господи, допоможи мені бути вірним Тобі, допоможи мені бути Твоїм добрим сином, допоможи мені бути тим, хто прославляє Тебе за будь-яких обставин свого життя. Я вірю, що Ти постійно думаєш про мене, адже Ісус помер за нас, коли ми були ще грішниками. І Ти дуже переживаєш за мене, тому що я – Твій син і Ти вірний Своєму завіту. Дякую Тобі, Батьку!
