Молитва – зустріч з Богом


Молитва – це зустріч з Богом Живим. Християнство дає людині безпосередній доступ до Бога, Який чує людину, допомагає їй, любить її. У цьому корінна відмінність християнства, наприклад, від буддизму, де під час медитації той , хто молиться має справу з таким собі безособовим надбуттям, в яке він занурюється і в якому розчиняється, але Бога як живу Особистість він не відчуває. У християнській молитві людина відчуває присутність Бога Живого.

У християнстві нам розкривається Бог, що став Людиною. Коли ми стоїмо перед іконою Ісуса Христа, ми споглядаємо Бога Воплоченого. Ми знаємо, що Бога неможливо уявити, описати, зобразити на іконі або картині. Але можна зобразити Бога, Який став Людиною, – такого, яким Він з’явився людям. Через Ісуса Христа як Людину ми розкриваємо для себе Бога. Це розкриття відбувається в молитві, зверненій до Христа.

Через молитву ми дізнаємося, що Бог бере участь у всьому, що відбувається в нашому житті. Тому бесіда з Богом повинна бути не фоном нашого життя, але її головним змістом. Між людиною і Богом існує безліч бар’єрів, які долаються тільки за допомогою молитви.

Часто запитують: навіщо потрібно молитися, просити у Бога щось, якщо Бог і так знає, що нам потрібно?  Ми молимося не для того, щоб у Бога щось випросити. Так, в якихось випадках ми просимо в Нього конкретної допомоги в тих чи інших життєвих обставин. Але головним змістом молитви має бути не це.

Бог не може бути лише “допоміжним засобом” в наших земних справах. Головним змістом молитви повинно завжди залишатися саме предстояння Богу, сама зустріч з Ним. Молитися потрібно для того, щоб побути з Богом, стикнутися з Богом, відчути присутність Бога.

Однак зустріч з Богом в молитві відбувається не завжди. Адже навіть зустрічаючись з людиною, ми далеко не завжди можемо подолати розділяють нас бар’єри, зійти в глибини, часто наше спілкування з людьми обмежується лише поверхневим рівнем. Так і в молитві. Часом ми відчуваємо, що між нами і Богом – немов глуха стіна, що Бог нас не чує. Але ми повинні зрозуміти, що цей бар’єр поставлений не Богом: ми самі своїми гріхами споруджуємо його. За словами одного західного середньовічного богослова, Бог завжди поруч з нами, але ми буваємо далекі від Нього, Бог завжди чує нас, але ми не чуємо Його, Бог завжди всередині нас, але ми – снаружі, Бог в нас вдома, але ми в Ньому чужі.

Будемо пам’ятати про це, коли готуємося до молитви. Будемо пам’ятати про те, що всякий раз, встаючи на молитву, ми стикаємося з Богом Живим.

 


ІНШІ СТАТТІ