Вихваляючи Бога, християнин підносить до Нього і прохальну молитву. Це така молитва, в якій ми висловлюємо перед Богом наші потреби – як тілесні, так, головним чином, і духовні.
Наш обов’язок її підносити цілком зрозуміла. Людина має слабкі сили, недостатні ні для того, щоб за допомогою тільки їх вона могла врятуватися, ні для того, щоб при їх тільки сприяння могла благополучно вести навіть зовнішнє, матеріальне, своє життя. Тільки Господь може зміцнити наші немочі і дарувати нам необхідне і для духовного життя, і для зовнішньої.
У Старому Завіті до приношення прохальною молитви закликає Сам Бог Отець (Пс. 49:15), а в Новому – Бог Син – Господь наш Ісус Христос (Мф. 7: 7; Ін. 16: 23-27).
Хто ніколи не приносить Богу прохань, той мало вірить в Його благодать і силу, або зовсім не вірує.
Правда, Господь знає наші потреби перш нашого прохання (Мф. 6: 8) і по Своїй безмежній доброті готовий задовольнити їх, але на вимогу вічного правосуддя Він не робить і не зробить цього без бажання на те самої людини, а тим більше Він не зробить цього проти бажання його. «Хоча Бог створив нас без нас, але врятувати нас без нас не може», – каже єпископ Петро. Господь порушує свободи самої людини. Якби Свої благодатні дари Він повідомляв людині без його бажання, то вони залишилися б чужими душі людини і не принесли б йому ніякої моральної користі. А своє бажання отримати від Бога допомогу в справі улаштування свого порятунку, або навіть бажання отримати необхідне і для цього земного життя, людина і висловлює в молитві. Молитва, є «простягнена рука для прийняття благодаті Божої, отверзтие уста для куштування їжі небесної». Як жебрак, щоб прийняти яку вони надають йому допомогу, повинен простягнути руку, і дитя, щоб вгамувати свій голод, відкрити уста, так і людина, щоб сприйняти благодатну поміч згори, повинен спрямовуватися до Бога всіма силами і здібностями свого духу.
Приклади прохальної молитви:
Прикладом прохальної молитви в Старому Завіті може служити молитва іудейського царя Йосафата. Спочатку він говорить про всемогутність Бога, в руках Якого сила та міць, Який рятував народ Свій, надіється на Нього (2 Цар. 20: 5-9). І нині, каже далі іудейський цар: визволи нас, Боже, від руки ворогів наших (ст. 10-12). На закінчення Йосафат виражає свою цілковиту відданість Богу і надію на Його небесну допомогу (ст. 12).
У Новому Завіті зразками прохальною молитви є первосвященика (Ін. 17) і Гетсиманський (Мф. 26:39; Мк. 14: 35-36, 39; Лк. 22: 41-44) молитви Господа нашого Ісуса Христа; молитва головної християнської Церкви (Діян. 6: 24-30) і молитви святого апостола Павла (Еф. 3: 14-19; 1 Фес. 3: 11-13).
З богослужіння нашої святої Церкви – «Спаси, Боже, люди Твоя …», «Благословляй благословляючи Тебе, Господи …», все єктенії і прочии.
