У ніч, коли Ісуса зрадили, Він сказав до своїх учнів: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йн 13, 34-35). Які сильні слова! Ця заповідь відкриває нам те, що ми віддані Ісусові в любові, яку маємо одне до одного. Прикро, але люди більше відомі тим, що стріляють один в одного, обманюють, вживають грубі слова і надсилають потворні коментарі, приділяють багато уваги тілесним потребам, незрілі у своїй поведінці — це все можна назвати чим завгодно, але точно не любов’ю. То як світ може визнати нас учнями Ісуса, якщо в нас немає справжньої, глибокої, подібної Христу любові? Прикро бачити, як ми ставимося одне до одного в соціальних мережах. Нам так бракує терпеливості. Ми так швидко починаємо засуджувати. Ми можемо бути такими непоблажливими, снобами і жорстокими. Де в цьому любов до Бога? Увесь Новий Завіт закликає любити один одного.
Ось тільки найменша вибірка: «Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любові, любіть гаряче один одного щирим серцем» (1Пт 1,22). «Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (1Пт 4,8). «Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння» (1Йн 2, 9-10). «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити» (1Йн 4, 7-8.11). Соромно за те, як ми ставимося одне до одного, знаючи, що світ дивиться на нас. Яке враження інші люди, які не є християнами, мають про Тіло Христове? Яку любов вони бачать? Хіба це надихає їх говорити: «Як ці послідовники Ісуса люблять один одного»? Або ж це дивує їх: «Що робить цих християн такими злими?» «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» (1Кор 13, 4-7). Я можу тільки уявити, що наш Небесний Батько відчуває, коли дивиться на нас і бачить, що ми нападаємо одне на одного, принижуємо одне одного, говоримо і діємо з жорстокістю одне до одного. Нехай Він пом’якшись наші серця сьогодні. Нехай Він дасть нам оцінювати себе, перш ніж судити інших.
