Ворог душ людських, диявол, все руйнує і нічого не творить. І особлива його руйнівна енергія сьогодні спрямована на сім’ю та на стосунки батьків та дітей.
Сатана викрав у людей Божий страх, благоговіння та пошану перед старшим поколінням. І ці люди потім пожинають те, що сіяли: їхні діти стають ще більш неприборканими.
Але Бог дав дуже важливу заповідь, яка записана в Законі Мойсея: «Шануй батька твого та матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вих. 20:12).
З десяти заповідей, даних Господом Мойсеєві, вона єдина містить у собі обітницю, тобто обіцянку Бога. Це підтвердив апостол Павло: «Шануй батька твого і матір, це перша заповідь з обітницею: нехай буде тобі благо, і будеш довголітнім на землі» (Еф. 6:2-3).
Суворе покарання
Богу подобається, коли діти цінують батьківську працю і ставляться до батьків з повагою, коли дякують за все, що вони дали і вклали в них.
За лихослів’я батьків Господь жорстоко карає.
У книзі Вихід записані дуже жорсткі слова: «Хто лихословить батька свого, або свою матір, того мусить зрадити смерть» (Вих. 21:17). Далеко не за всі гріхи була така відплата, нерідко виявлялося достатньо жертви тварини і її кров’ю змити ці гріхи. Але за лихослів’я батька чи матері зраджували смерті.
Злословити можна по-різному. Іноді це виглядає грубо, іноді – тонко (коли, наприклад, хтось розповідає, які у нього батьки, що не розуміють, і так далі). Але й те й інше – лихослів’я, яке ненавидить Господь.
Поряд із цим у книзі Притчі сказано: «Слухай, сину мій, настанову батька твого і не відкидай завіту матері твоєї, бо це прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї» (Прип. 1:8-10).
Батькова заповідь
Є одна дуже цікава історія в Біблії про те, як Бог вшанував послух нащадків Рехава та їхню пошану до свого отця Йонадава. Йонадав наказав синам: «Не пийте вина ні ви, ні ваші діти» (Єр. 35:6). Сини відмовлялися пити спиртне все своє життя і вчили цьому своїх дітей. Бог побачив такий послух синів батькові і навіть докорив Свій народ за те, що ізраїльтяни не слухають наказів Його, Небесного Батька, тоді як сини Йонадава так неухильно дотримуються заповідей земного батька.
Бог сказав через пророка Єремію: «Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди і скажи мужам Юди та мешканцям Єрусалиму: Невже ви не візьмете з цього повчання для себе, щоб слухатися Моїх слів?» (Єр. 35:13).
У результаті Бог засудив юдеїв, а рід Рехавітів вшанував: «Тому так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я наведу на Юдею та на всіх мешканців Єрусалиму все те зло, яке Я промовив на них, бо Я говорив до них, а вони не слухалися, кликали їх, а вони не відповідали.
А додому Рехавітів сказав Єремія: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви послухалися заповіту Йонадава, батька вашого, і бережіть усі заповіді його, і в усьому чините, як він вам заповідав, за те, так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: не забереться в Йонадава, сина Рехавового, чоловік, що стоїть перед лицем Моїм у всі дні» (Єр. 35:17-19).
Любити свекруху, як рідну матір
Ще один приклад того, як Бог шанує любов до батьків – історія про Рут та Ноеміні. Ноомінь – вдова, юдейка, мати двох синів, які обзавелися дружинами. Одна з цих жінок – Рут, жінка з Моавського народу. У цей народ Ноомінь переселилася ще за життя до свого чоловіка. Несподівано вмирають обидва сини Ноеміні, і вона вирішує повернутися на батьківщину, до Юдеї. При цьому вона пропонує своїм невісткам залишитися на їхній батьківщині і знову вийти заміж.
Але Рут покохала свекруху, як рідну матір, дуже прив’язалася до неї, прийняла її віру і вирішила піти разом з нею на батьківщину Ноеміні: «Але Рут сказала: не змушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти житимеш, там і я житиму; народ твій буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом; і де ти помреш, там і я помру і буду похована; нехай те й те Господь зробить мені, і ще більше зробить; одна смерть розлучить мене з тобою. [Ноямінь], бачачи, що вона твердо наважилася йти з нею, перестала вмовляти її» (Руф. 1:16-18).
Богові настільки сподобався вчинок Рут, що Він рясно благословив її подальше життя: Рут вийшла заміж за прекрасну людину Вооза і народила сина – так стала прабабусею відомого благословенного царя Давида. Таким чином ця жінка з язичницького народу потрапила до родоводу нашого Спасителя Ісуса Христа.
Бог оберне серця батьків до дітей
У книзі пророка Малахії є серйозне попередження від Бога: «Ось Я пошлю до вас Іллю пророка перед настанням дня Господнього, великого і страшного. І він наверне серця батьків до дітей і серця дітей до їхніх батьків, щоб Я, прийшовши, не вразив землі прокляттям» (Мал. 4:5,6).
Зверніть увагу, Бог говорить не про грубі гріхи: вбивства, перелюб, алкоголізм або злодійство. Божий гнів готовий вилитись на землю, якщо не будуть примирені батьки і діти. Щоб допомогти їм примиритися, Бог пошле Духа Святого, Який оберне серця батьків до дітей і серця дітей – до отців.
Важливий особистий приклад
Проблема батьків та дітей існувала завжди. І справа, звісно, не лише у дітях. Якщо дітям наказано коритися батькам, то батькам сказано таке: «І ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, але виховуйте їх у вченні та настанові Господній» (Еф. 6:4). Але нерідко, на жаль, батьки і матері не є прикладом для наслідування, самі не живуть за Господнім вченням і дітей у цьому не наставляють.
Батьки сильно впливають на своїх дітей та передають їм те, чим наповнені самі. І саме від батьків залежить те, як до них ставитимуться їхні діти. Одні батьки передають дітям свою любов, віру, відданість, вірність, щирість, інші – хамство, нахабство, брехня і лицемірство. І діти вбирають усе це, як губки, і потім починають робити так само. Що ми сіємо – те й пожинаємо.
Зраджувати себе за своїх дітей
Бог є нашим Небесним Батьком і Він є любов. Він хоче, щоб і батьки виявляли таку ж покриваючу і милосердну любов до своїх дітей. Бог проти гріха, але Він любить грішників. Так само й ми маємо викривати, якщо треба, але при цьому любити своїх дітей. І, якщо знадобиться, зраджувати себе за них за прикладом батька з притчі про блудного сина.
Іноді батьки не виявляють милосердя та любові до дітей, а лише дисциплінують їх. Деколи роблять це навіть деспотично, не покривають провини тих, а більше захищають «честь свого мундира», свою репутацію. Знаю історію, коли віруючі батьки не могли змиритися з тим, що їхня дочка впала в розпусту і завагітніла. Вони готові були зректися неї, аби не брати ганьбу на сім’ю.
Але батько з притчі вчинив інакше по відношенню до свого блудного сина – він вибіг назустріч, обійняв і поцілував того, радіючи, що син живий і повернувся додому.
На щастя, я знаю й інший приклад, коли отець, пастор церкви, не став приховувати падіння своєї дочки, яка також завагітніла і стала самотньою матір’ю. Йому навіть пропонували забрати дочку на якийсь час в інше місто, щоб приховати ганьбу. Але пастор сказав: Не треба. Якщо мені потрібно з нею це пройти, я пройду. Нехай її ганьба стане моєю ганьбою. Якщо Бог допустив це, значить так треба». І його дочка досі в церкві і служить Богу, хоч батька давно немає в живих.
Батьки – дорожчі за друзів
Євангеліст Матвій записав бесіду Ісуса Христа з фарисеями, де Спаситель дорікнув релігійним лідерам у тому, що ті усунули заповідь Божу про повагу до батьків заради своїх переказів.
Йдеться тут про те, що фарисеї віддавали в храм те, що належало віддати батькам: «Він же сказав їм у відповідь: навіщо і ви переступаєте заповідь Божу заради переказу вашого? Бо Бог наказав: Шануй батька та матір; і: Хто злословить батька чи матір смертю, нехай помре. А ви кажете: Якщо хтось скаже батькові чи матері: дар [Богу] те, чим би ти від мене користувався, той може й не вшанувати батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу відданням вашим» (Матв. 15:3-6).
Сьогодні подібним чином надходять багато хто, коли більше вшановують друзів, особливо процвітаючих, ніж батьків. Люди готові накривати столи, вивозити на відпочинок та дарувати дорогі подарунки потрібним друзям. Але ніколи не запропонують такий відпочинок своїм батькам. Адже старим часом так важливі навіть не подарунки чи дорогі готелі, а просто дзвінок по телефону, звістка від сина чи дочки.
Надати увагу можна по-різному
Почитати батьків можна по-різному. Кожен – свій рівень матеріального забезпечення. І не треба змагатись один з одним. Якщо не всі мають великі фінанси, то можливість зателефонувати і сказати добрі слова є у кожного. Зателефонуйте батькам, поцікавтеся про здоров’я, надайте їм допомогу та підтримку.
Якщо у вас є власний транспорт, то використовуйте його частіше для служіння батькам – кудись їх звозите або привезіть їм продукти, частіше до батьків приїжджайте.
Перегляньте свої пріоритети: на якому місці у ваших планах стоять батьки? Може, варто пересунути друзів чи спортзал на щабель нижче? Виділяйте особливі дні відвідувань батьків, причому робіть це регулярно.
Пам’ятайте, Бог винагородить вас не за те, як ви ублажали себе або друзів. Він дасть вам благо за те, як ви шанували своїх батьків. І тоді не пігулки і не вітаміни продовжуватимуть ваше життя, а Бог, Який дав цю обітницю: «Шануй батька свого і матір свою, і буде тобі благо, і будеш довголітній на землі».
