Неуважність – це складова духовності, як би це не звучало. Часто, особливо молоді люди намагаються віднайти ідеальну молитву – місце тиші, яке буде сприяти цьому тощо. Однак такі ідеалістичні прагнення можуть привести до розчарування, якщо молитва так і не вдасться бездоганною. Можна піти у пустелю, однак і там є свої спокуси, які відвертатимуть людську увагу.
Але Бог знає про нашу неуважність. Ми створені так! З вухами, наприклад, які не можна просто вимкнути.
І тут вирішення таке: слід докласти усіх зусиль, щоби молитись зосереджено, однак не бичувати себе за кожну мимовільну думку під час молитви.
Бог не хоче бачити нас ідеальними молільниками, але хоче, щоби ми були з Ним на цій розмові. Бо ця розмова подібна до будь-якої іншої, яку неможливо ідеально спланувати, бо завжди знайдеться якийсь фактор – терміновий дзвінок, термінова справа, яка може повністю відволікти. Бог хоче, щоби ми любили себе, і це дійсно важко, такими недосконалими, якими є, якими Він нас любить.
Чи можна зменшити свою неуважність? Так, можна! Якщо розумієш, що молитва була неуважна – подякуй Богові за неї, мовлячи, що я знаю, що сьогодні був неуважний, але хочу щоб завтра було по-іншому. А що зробити, щоби ставало краще? Готуватись до молитви! Про це говорить також Ігнатій Лойола і це справді дієвий метод.
Перед Літургією – зупинитись, прочитати Псалми, захотіти зустрітись з Богом у Євхаристії, налаштуватись на особливу зустріч, перед молитвою на вервиці – 5 хвилин побути думками із Богородицею, пояснити собі, що зараз робитимеш. І цей час приготування допоможе бути бульш зосередженим.
Ще однією порадою може бути також – уявити собі образ. Ісуса на хресті, як Він стоїть поруч зі мною, як Він ділить хліб і вино між учнями. Це дуже добрий спосіб зосередити свою молитву, оскільки уявлений образ допомагає переживати по-особливому.
