Бо незнання може привести до самообману і поклоніння фальшивим богам, усупереч Його волі:
„ Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах.
Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене“ (Вихід 20:3-5).
Про Бога можемо знати лише те, що Він Сам відкрив нам. Однією з характерних рис Бога є „світло“.
„Не сонце буде вже для тебе денним світлом, і місяць не освітить тебе своїм сяйвом, а Господь буде твоїм вічним світлом і Бог твій – славою твоєю“ (Ісаї 60:19).
„Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни“ (Якова 1:17).
Нам у жодному разі не можна нехтувати тим фактом, що Бог відкрив знання про Себе, щоб мати змогу «ввійти до Його відпочинку»„Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений“ (Євреїв 4:1).
Процес творіння, Біблія та „Слово, що стало тілом“ (Ісус Христос) допоможуть нам пізнати Бога.
Для початку нам необхідно усвідомити, що Бог — наш Творець, а ми — частина Його творіння:
„На початку сотворив Бог небо й землю“ (Буття 1:1).
Продовження на наступній сторінці:
[nextpage]
„ Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці“ (Псалми 24:1).
Сам Бог сказав, що людина була створена за Його образом. Людина вища за інші створіння і має владу над ними:
„ Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі.”І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі”“ (Буття 1:26-28).
Хоча зараз усе творіння спотворене „падінням“, воно все ще несе відбиток Його рук:
„ Адамові ж сказав: “За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.“ (Буття 3:17-18).
„Тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив; невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.“ (Римлян 1:19-20).
Розглядаючи масштаби, складність, красу і порядок творіння, ми можемо відчути Божу велич.
Біблія свідчить про такі характерні риси Бога:
Він — вічний, тобто не має початку, і Його існування ніколи не закінчиться. Бог — безсмертний, безкінечний:
„Прибіжище твоє – Бог предвічний, підпора – руки віковічні; він прогнав ворога перед тобою, і сказав: Знищ!“ (Вторзаконня 33:27).
„Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог“ (Псалом 90:2).
„Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою“ (1 Тимотея 1:17).
Бог — постійний, тобто незмінний; а це означає, що на Нього можна покладатися, Він заслуговує довір’я:
„Тому, що я, Господь, не міняюсь…“ (Малахія 3:6)
Продовження на наступній сторінці:
[nextpage]
„Бог не людина, то й не рече неправди, не чоловік він, то й не має чого каятись. Чи може ж він твердити, а ділом не ствердити? Чи може сказати, а не доказати?“ (Числа 23:19).
„Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає“ (Псалом 102:26,27).
Бог — незрівнянний, тобто ніхто не може зрівнятися з Ним; Він — досконалий:
„Тим то ти великий єси, Господи, мій Владико, і рівного тобі немає й немає Бога, крім тебе, за всім тим, що ми нашими вухами чули“ (2 Самуїла 7:22).
„Немає, Господи, тобі рівні поміж богами, і немає діл, як твої діла“ (Псалом 86:8).
„Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? – каже Святий“ (Ісаї 40:25).
„Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий“ (Матея 5:48).
Він — незбагненний, тобто невимірний, непоясненний, Його ніхто не в змозі зрозуміти:
„Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь – Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий“ (Ісаї 40:28).
„Великий Господь і хвали вельми гідний, і велич його незбагненна“ (Псалом 145:3).
„О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги! Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?“ (Римлян 11:33-34).
Бог — справедливий, тобто Він неупереджений:
„Він – скеля; звершені його діла, бо всі його дороги – справедливість; Бог – вірність, без жадної омани, він справедливий і правий!“(Вторзаконня 32:4).
„З тобою бо я кинусь на загони ворожі і з моїм Богом перескочу через мури“ (Псалом 18:30).
Бог — всемогутній, Він може чинити, що забажає, але Його дії завжди відповідають іншим рисам Його характеру:
„І чув я мов голос натовпу численного і мов голос вод багатьох і мов голос громів могутніх, що промовляли: «Алилуя! бо воцарився Господь, Бог наш, Вседержитель“ (Одкровення 19:6).
„Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю. Для тебе нема нічого неможливого! Ось я — Господь, Бог усякого тіла. Чи ж може бути щось для мене неможливим?“ (Єремії 32:17,27).
Бог — всюдисущий, Він присутній усюди, хоча це не означає, що Бог існує у всьому:
„Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого? Зійшов би я на небо – ти там єси, ліг би я у Шеолі – і там ти. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, – і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала. Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», – та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло! Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї“ (Псалом 139:7-13).
„Чи то ж я Бог лише зблизька, – слово Господнє, – а не Бог і здалека?“ (Єремії 23:23).
Бог — усезнаючий, тобто Він знає минуле, теперішнє і майбутнє, і навіть те, що ми думаємо в будь-який момент. Оскільки Він знає все, Його суд завжди буде об’єктивним:
„Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
Продовження на наступній сторінці:
[nextpage]
Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку“ (Псалом 139:1-5).
„Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні“ (Приповідки 5:21).
Бог — єдиний, і це означає не тільки те, що немає іншого крім Нього, але й що Він один, Хто може задовольнити найглибші потреби і бажання нашого серця, і Він один вартий нашого поклоніння і відданості:
„Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний“ (Вторзаконня 6:4).
Бог — праведний, тобто Він не може і не буде потурати гріху. Саме через Його праведність і справедливість, задля прощення наших гріхів Ісус мав відчути на Собі Боже засудження, коли наші гріхи були покладені на Нього: „І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: “Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні“ (Вихід 9:27).
„Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”“ (Матея 27:45-46).
„Тепер же без закону з’явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками; справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, – щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.“ (Римлян 3:21-26).
Бог — найвеличніший, усе Його творіння свідомо чи несвідомо не зможе перешкодити Його планам:
„Господь царює, він одягнувсь у велич; вдягнувсь Господь, потугою підперезався. І світ стоїть твердо, не похитнеться“ (Псалом 93:1).
„Бо Господь – Бог великий і цар великий над усіма богами“ (Псалом 95:3).
„І не відвернеться гнів Господній, покіль не довершить він і не виконає задумів серця свого. При кінці днів ви зрозумієте це достотно“ (Єремії 23:20).
Бог є дух, тобто Він невидимий:
„Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив“ (Йоана 1:18).
„Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися“ (Йоана 4:24).
Бог — триєдиний, тобто три Особи, однакових за суттю, рівних у силі та славі, становлять одне Божество.
Продовження на наступній сторінці:
[nextpage]
Візьміть до уваги, що в першому процитованому біблійному тексті „Ім’я“ вжите в однині, хоча воно стосується трьох окремих Осіб: Отця, Сина і Святого Духа:
„Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа“ (Матея 28:19).
„Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі – моє уподобання.”“ (Марка 1:9-11).
Бог — правда, тобто Він перебуває у гармонії зі Своєю сутністю, Він непідкупний і не може обманювати:
„Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки. Алилуя!“ (Псалом 117:2).
„Та все ж таки Слава Ізраїля неправди не говорить і не змінюється, бо він не чоловік, щоб змінюватись“ (1 Самуїла 15:29).
Бог — святий, тобто Він відокремлений від будь-якого морального опоганення і бореться з ним. Бог бачить усе зло і воно викликає Його гнів. Досить часто у Біблії слово „вогонь“ використовується разом зі словом «святість». Бог порівнюється із всепоглинаючим вогнем:
„І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!»“ (Ісаї 6:3).
„Очі твої занадто чисті, щоб на зло глядіти; дивитися на утиск ти не можеш. Чому б ти мав дивитись на злочинців, мовчати, коли злий пожирає справедливішого за себе?“ (Авакума 1:13).
„І з’явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє. Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: “Мойсею, Мойсею!” І відповів той: “Я тут!” І сказав: “Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш – земля свята”“ (Вихід 3:2,4-5)
„Бо Бог наш – вогонь, що пожирає“ (Євреїв 12:29).
Але незважаючи на все перелічене вище, Бог — милосердний, тобто добрий, прощаючий і люблячий. Якби не Боже милосердя, очевидно, що всі інші Його якості навіки би відділили нас від Нього. На превелику радість, це не так, адже Він бажає бути з кожним із нас:
„І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний“ (Вихід 34:6).
„Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять“ (Псалом 31:19).
„Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих“ (1 Петра 1:3).
„Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.“ (Йоана 3:16).
„А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа“ (Йоана 17:3).
