Дія цієї молитви покрите величезними таємницями. Монахи повторюють її цілий день. Сила цієї молитви величезна! Святі радять вимовляти ці слова протягом усього дня. І нам усім було б корисно творити цю молитву.
Одного разу до старця Єфрема біси з’явилися у відчутному вигляді та говорили йому:
— «Вижени цих іноків! Що це за самочинники? Вони нам заважають».
— «Чим же вони вам заважають?» — запитав старець.
— «Вони нас палять», — відповіли біси.
А палили вони їх безперервною Ісусовою молитвою, яка є вогняним полум’ям і могутнім щитом.
Святі отці кажуть: необхідно завжди вражати ворога цим духовним оружжям!
«Як пес, що отримав удар палицею по голові, зрештою відстає від людини, так і ворог, обпалений Ім’ям Ісусовим, утікає від нас, якщо ми творимо цю сильну молитву.
Як неможливо наблизитися до розпеченого заліза, так і демони не наближаються до душі, де молитва з теплом Христовим. Інакше, наблизившись, вони будуть спалені Божественним вогнем, який міститься в цьому Святому Імені.
Хоч би як ми були уважні, диявол не припиняє чатувати на нас, аби, заставши у хвилину немочі, втягнути на свою дорогу, що завжди веде вниз».
— говорив старець Єфрем.
Господь готовий прийти на допомогу кожному, хто кличе Його і вимовляє Його святе Ім’я.
Ця молитва наповнює душу радістю навіть серед найважчих випробувань і проблем.
Ці великі слова можна повторювати устами, розумом або серцем:
«Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного (грішну)».
У святих вона звучить безперервно у серці.
Старець Єфрем говорив: чудодійність Ісусової молитви може зрозуміти лише той, хто пізнав її на власному досвіді. За один день цього не осягнути, хоча інколи бувають винятки.
Коли ви маєте скорботи чи життєві труднощі, святі навчають промовляти:
«Просвіти мене, Господи мій, як мені тут вчинити? Упорядкуй усе за Твоєю святою волею».
І тоді приходить мир у серце, і ви підете далі життям із надією та вірою.
«Якщо ми інколи помічаємо, що Господь ніби залишає нас, причина цього — у самій людині.
“Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішну” — так повинна благати кожна віруюча душа. Господь чекає, щоб ми Його призвали, і радіє цьому призиванню».
— навчав старець Єфрем.
У Старому Завіті є заповідь: «Не вимовляй Ім’я Господнє намарне!»
Страшно вимовляти Його Ім’я без шанування та любові до Бога.
А ось старця Амвросія Оптинського ця молитва іноді виводила за межі законів природи. Так, під час молитви він піднімався над землею. Його келійники були свідками цього.
Одного разу, під час всеношної, один келійник стояв попереду старця й читав, а інший — позаду.
І раптом один із них побачив: старець сів на ліжко, а потім піднявся над ним і молився у повітрі. Келійник злякався, але змовчав, бо батюшка не любив запитань на такі теми. Він жартома брав палицю, стукав нею й казав:
— «Дурню, що ти про грішного Амвросія таке питаєш?»
Коли ж служба закінчилася й келійники повернулися у свої келії, один сказав іншому:
— «Ти бачив?»
— «Так».
— «Що саме бачив?»
— «Бачив, що батюшка піднявся від ліжка й молився у повітрі».
— «Ну, значить, це правда, а то я подумав, що мені привиділося».
У житті людини бувають етапи, коли вона відчуває всередині себе спустошення. Чогось бракує, і людина не знає, як повернути собі силу й радість життя.
Святі отці Церкви навчають:
«Повторюй молитву: Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного. Почни її устами, розумом чи серцем — і душевна повнота та радість повернеться».
✨ Дякую, що дочитали статтю до кінця.
Миру і радості вам у Дусі Святому.
