У світі стає все менше співчуття, доброти й любові. Тому, як би дивно це не звучало, Господь дозволяє народжуватися особливим дітям. Саме коли ми бачимо цих стражденних, у нас пробуджується щире милосердя. Через них Господь спонукає нас стати добрішими.
Отець Володимир пояснює це й тим, що коли у світі бракує святих, а зараз їх справді дуже мало, Господь дає з’являтися на світ хворим дітям не тому, що Він такий — це ми такі. Причина в нас, а не в Богові.
Людина, дивлячись на таких дітей, відчуває жалість, співпереживання. Цих почуттів не мають тварини. Через це ми залишаємося людьми. Вони своїм виглядом не дають нам «озвіріти».
Є ще одна причина. Оскільки святих нині майже немає, хтось повинен виконувати їхнє духовне служіння. І саме ці особливі діти беруть на себе таку місію.
На них покладене апостольське, пророче служіння, і вони, хоч і несвідомо, виконують його замість старців і праведників. Їм належить нагорода пророка. А ті, хто доглядає за ними — мама, сестра, бабуся — також долучаються до цього служіння й отримають відповідну нагороду.
Ти доглядаєш за своєю дитиною — отже, і ти стаєш учасником святого служіння. Такі діти приносять у світ особливу місію, і кожен, хто служить їм, стає учасником цієї місії.
У цьому — духовний зміст появи дитини з інвалідністю.
Питання виникає через нерозуміння. Коли приходить скорбота, треба пам’ятати: усе, що я отримую, — це по моїх справах. І навіть коли дитина захворіла вже після народження, це часто відображає духовний стан самих батьків. Те, що стається з нашими дітьми, не випадкове — це наслідок наших власних гріхів, пристрастей і провин.
Тому, хто має розум, варто сказати: «Господи, все по заслугах моїх».
«Той, хто хоче, щоб народження було на благо і йому, і дитині, має звернути увагу на себе й усвідомити, ким він є насправді». — «Це надзвичайно важливо».
«Якщо ви налаштовані жити по-християнськи, це благо пошириться і на вашу дитину. Якщо ж навпаки — це принесе біди вам обом».
«А ще одна причина, — продовжує отець Володимир, — полягає в тому, що у світі, де панують неправда, зло й брехня, обов’язково мають бути святі. Вони — як сіль, що стримує тління.
Хрещення Русі взагалі стало поколінням святості.
А бувають і протилежні часи — часи темряви. І от саме зараз — такий період. Господь Сам казав, що перед кінцем світу, до якого ми наближаємось, святих буде так мало, що Христос побачить на смоковниці лише кілька плодів після збору врожаю. А це означає: або вони не дозріли, або зіпсовані, або приховані — отже, їх дуже мало. У такі періоди народжується більше хворих дітей.
У різних частинах світу це проявляється по-різному.
Ці діти виконують святу функцію несвідомо. Дивлячись на маленьке невинне страждання, ми мимоволі відчуваємо співчуття. Це чисто людське почуття. Вони не дають нам озвіріти. Вони несуть те саме служіння, яке несли пророки, апостоли, великі праведники.
Це дуже важливо — усвідомити. Це дар, необхідний нам.
Це не виправдання нам — ми не живемо свято. Це наслідок нашого відступлення від Божої благодаті. Це наша провина. Але й наша надія на спасіння.
Такі діти — це особливе благословення Боже.
Хто служить пророку — отримає нагороду пророка. Хто служить дітям, у яких діє дух святості, — отримає нагороду святих. Це справжнє служіння. Це як служити святому.
Я міг народитися будь-яким. Але Ти, Господи, дав мені здоров’я.
Ці діти вчать нас бути вдячними.
Отже, причина не в Бозі — вона в нас.
Якби ми були святі — не потрібно було б народжуватися таким дітям.
Вони нас оберігають від «оскотинювання» і водночас отримають нагороду пророка.
