Ця історія трапилася у Болгарії, у 30-ті роки минулого століття.
Помер 14-річний хлопчик. І ось під час відспівування він підвівся з труни і почав гірко, плакати.
Спочатку остовпівши від того, що відбувається, рідні все ж таки швидко схаменулися. І стали хором дитину втішати. Коли ж після довгих старань це таки вдалося, батьки запитали: «Чому ти так невтішно ридав, синку? Ти ж живий, ти з нами. Значить, все гаразд!».
І хлопчик розповів таке:
– Коли я помер, то одразу ж потрапив у ті місця, де мучаться грішники. Які в них були страшні обличчя, – я не можу цього забути, а їхнє мучення я не в змозі описати! Це настільки жахливо, що людина навіть не може собі уявити!
⠀
Звідти мене повели до райських обителів. І я побачив, як Пречиста Божа Матір молиться за грішників і за весь світ. За її прекрасним, але змученим обличчям видно було, що їй дуже тяжко. І сльози градом котилися у неї. Це було дуже сумне видовище.
Але побачивши мене, Мати Божа раптом сказала: «Ти не залишишся тут! Ти повернешся на землю, до людей, нехай пожаліють мене!”
Про що ця реальна історія, яку доніс до людей воскреслий хлопчик, яка вразила Болгарію і перетворилася нині на притчу? Вона про те, що Милосердна Владичиця вже тоді намагалася попередити віруючих про кінцеву загибель, якщо вони не встигнуть плоди покаяння, звернутися на шлях Правди Божої.
З того часу минуло майже сто років. А ми, люди, все також грішимо і каємося. Каємося і знову грішимо… І якщо тоді, у 30-ті роки, багато хто схаменувся, то зараз, через роки, послання Богородиці з воскреслим хлопчиком загубилося в морі інформації.
Серед нас, православних християн, не знайдеться жодної людини, яка б не зверталася до Неї з проханням про допомогу чи захист хоча б раз. Тепер наша черга почути цей плач Божої Матері.
Акафіст Пресвятої Богородиці перед іконою «Збавителька»
Кондак 1.
Заборони ворогам нашим озлобляти нас і від Господа нашого відлучити кінцеве і навчи нас співати Тобі, Богородиці, весело:
Радуйся, спасительнице, від горя, бід і загибелі спасаєш нас, що бідують.
Ікос 1.
Ангелів безліч за Твоїм, Мати наша, наказом ополчаються на спасіння наше грізно, Ти ж прийми цю молитву:
Радуйся, Ангелів на спасіння наше посилаєш;
Радуйся, Царице гірських чинів, небесну їхню допомогу нам даруєш.
Радуйся, Ангелам берегти нас наказуєш;
Радуйся, бо воїнством Ангельським ворогів наших вражаєш.
Радуйся, спасительнице, від горя, бід і загибелі спасаєш нас, що бідують.
Кондак 2.
Бачать ті, що бідують, багато й багато допомоги отримують Твоєї щиро Ті, хто кличе, і наставляються тим співати Сину Твоєму безперестанку: Алилуя.
