«Істинно, істинно говорю вам: про що не попросите Отця в Моє ім’я, дасть вам». (Ів. 16:23).
А ще віруючі часто питають, про що можна і про що не можна просити Господа?
Здавалося б, цитата, яку я привів вище, – промовиста відповідь на запитання щодо молитов Господу. Та ні. Християни плутаються, сумніваються, дивуються. А дарма.
Нещодавно у житті мого приятеля-бізнесмена почалася «чорна смуга». Спочатку за порушення заарештувала рахунки податкова. Потім підставив співзасновник компанії – вступив у закулісні переговори з фірмою, що конкурує… Таких проблем у мого друга не було ніколи.
– Що робити? – питав засмучено він.
– Як що? Бігти до Бога!
– Він не захоче мені допомагати – я його зрадив! Сто років у храмі не було. Не пам’ятаю, коли сповідався, причащався.
– А ти спробуй!
Звичайна історія, правда? Живе людина, живе, звикає до комфорту, стабільності, великих грошей. І так упивається всім цим, що забуває про дорогу до храму і Бога. Згадує про Господа лише коли лихо в дверях стукає.
Храм – наш другий будинок.
Щодо мого приятеля, то він просив про допомогу і Господа, і Богородицю, і святих. Читав головні православні молитви – «Отче Наш», «Символ віри», «Богородице Діво, радуйся», молитву Святого Духа. І щодня, за його визнанням, незліченну кількість разів Ісусову молитву в найкоротшому варіанті – «Господи, помилуй мене».
Вірю, що він щиро, не соромлячись серцевих сліз, і каявся у гріхах, і благав про допомогу. І Господь почув бідолаху. Бізнес, який годував його велику родину, не впав, хоч і був добряче пошарпаний. Погодьтеся, друзі, що для звичайного християнина це схоже на диво.
А найголовніше, що людина виносить із таких випробувань, – Господь милосердно і з любов’ю приймає нас, що оступилися.
Буквально вчора моя родичка пізно поверталася додому, а у дворі – з’ясування стосунків між молоддю. Кричать, матюкаються. І довкола – ні душі!
«Іду і шепочу: я йду попереду, Господь позаду, а з обох боків – Ангели!» – Розповідала вона потім. І що ви вважаєте? Пройшла крізь стрій – її пальцем ніхто не чіпав! Ось як буває, коли у захисниках у нас Сам Цар Небесний!
На закінчення наведу дві думки щодо цього. Одне належить хірургу від Бога, святому Луці:
«Завжди просіть Бога про все, що вам потрібно, не бентежтеся думкою, що негідно Йому посилати молитви про повсякденні потреби. Як малі діти, простягайте до Бога руки, завжди просіть про все без збентеження, просіть те, що потрібно вам, з дитячою довірою, чекаючи на допомогу у всьому, що не противно волі Божій».
Друге – преподобному Серафиму Саровському:
«Все, про що б ви не попросили Бога, все сприйміть, аби тільки було на славу Божу чи на користь ближнього, тому що й користь ближнього Він до слави Своєї відносить…».
