Жодній людині не вдалося прожити життя, лише насолоджуючись щастям, не відаючи смаку гірких її плодів. Але треба визнати: в одних гір набагато менше, ніж в інших. І минулі життя з їхніми гріхами тут ні до чого.
“Молодий слідчий мітив на місце своєї літньої співробітниці. Вона це помітила, благо відмінне чуття на людей. Запропонувала не сваритись: якщо на те пішло, то вона із задоволенням поступиться хлопцеві своє місце. Він відмовився, сказав, що в спину їй бити не збирався, він доведе своєю роботою, що вартий підвищення. Жінка знизала плечима.
Чоловік рив носом землю. Успіх прийшов, причому приголомшивий. Він був наймолодшим керівником відділення. Закотив банкет, генерали підходили, тиснули руки, вітали із призначенням. А стара слідча з сумною посмішкою сказала трохи чутно:
“Аж надто високо ти забрався. Боляче падатиме”.
Заздрість? Ні. Досвід.
Обов’язково знайдеться той, хто підставить і все забере. Але якщо ти по суті своїй воїн – доведи. Таким на місці сидіти ще важче.
Традиція, що існувала в Римській імперії: колісниця тріумфатора їде головною площею, топла аплодує переможцю-полководцю. Він виходить до людей, а за ним, буквально за два кроки, йде людина і твердить:
“Memento mori” – “Пам’ятай про смерть”
Не радій, не підносись, ти такий же як усі – сьогодні тобі щастить і ти на коні, а завтра удача тобі зрадить і ти валятимешся під конем. Будь до цього готовий!
Анти-мотивація? Навіщо псувати такий сліпучий момент? Чому не можна подумати про смерть завтра?
Можна, можливо. Але думки про смерть не повинні лякати, вони повинні робити життя більш усвідомленим та цілеспрямованим.
До якої великої перемоги все життя йде людина? До душевної гармонії.
Роки вона витрачає на те, щоб пізнати себе, оточити себе однодумцями та налаштувати, як фальшиве піаніно, інструмент своєї душі. І ось вона має будинок, друзів, дружину, дітей. Автомобіль та дача. Звання та чин. Статус та гроші. Він далі і вище за інших. Він переміг! Тепер можна розслабитися та почати жити. Тепер нічого не страшно…
У Біблії сказано:
“Нехай той, хто думає, що він стоїть, обережеться, щоб не впасти”.
Помилки і труднощі наздоганяють людину тоді, коли вона втрачає пильність і далекозорість. Починає зайво вірити людям, навстіж відкривати серце, відвертатися з незнайомими і навіть зі знайомими людьми.
Як тільки вона побудує зі своїх висновків картковий будиночок, він одразу звалиться. Де взяти цемент та цеглу? А їх немає. За жодні гроші не купиш впевненість і стабільність. Людина прагне ґрунту під ногами, а Земля крутиться, Всесвіт прагне хаосу, перевертаючи з ніг на голову все те, що ми вважали непорушним.
Складно повірити, що саме ті, хто бажає вам добра – ваші вороги. А ті, хто б”є різками – спрямовують на шлях істинний.
Твердо стоять лише ті, хто не боїться нічого втратити, розуміючи, що ніщо на цьому світі йому не належить. Що все зовсім не те, що здається. Що завтра буде не так, як ви вирішили, а так, як вирішило життя.
Жоден з нас не знає наскільки він сильний духом, поки доля не піддасть нам випробування. Найчастіше праведниками ми називаємо тих, кому не випала карта спокуси, тих, хто не став долею на край прірви.
Уникнути труднощів не можна. Кожен з нас триматиме іспит: зіткнеться з жадібністю, пожадливістю, марнославством, гордістю, зрадою. І оцінку ставитимемо собі самі.
Людина, яка має духовну силу, може струсити з себе гніт неприємностей, відкинути лещата громадської думки, позбутися страху за завтрашній день. Вона мудра та спокійна.
Все, що має статися, обов’язково настане, як би ми не намагалися цього уникнути. А тому, чому не статися, ніколи не трапиться, як би нам цього не хотілося.
