Незважаючи на євангельську обіцянку «кожний, хто прохає отримує, і той, хто шукає, знаходить, і хто стукає – відчинять» (Мф.7,8), часто доводиться чути від людей гірке здивування: але чому ж Бог так часто мене не чує?
Ми просимо, а Він нам не дає. Ми шукаємо, але не бачимо. Ми стукаємо, але двері залишаються зачиненими.
Відповідь це питання дати нелегко. Ніхто не знає глибоких планів і порад Божих (див. Рим.11,34, Іс.40,13). Проте, заглибившись у слова Святого Письма, якісь відповіді ми можемо знайти.
1) Перша причина, через яку Бог не відповідає на наші молитви: Він не відчуває нашу віру. Адже часто ми попросимо раз, попросимо два, і не отримавши того, хто просить, припиняємо молитися. Це показує наше маловірство. У молитві нам треба бути наполегливими.
Як сказав святитель Іоанн Златоуст «Христос велів нам не просто просити, а просити наполегливо». Давайте наслідуватимемо в молитві дружині-хананеянці, яка своєю вірою і наполегливістю змогла переконати Христа зцілити її дочку, що біснується (див.Мф.15, 21-28).
І навіть якщо ми бачимо, що жодної відповіді на нашу молитву немає, навіть якщо відбувається прямо протилежне тому, про що ми Його просимо, не зупинятимемося. Наполегливо продовжуватимемо просити. «Брате, — каже святитель Іван Златоуст, — не зупиняйся молячись, доки не отримаєш те, про що просиш… Не послабляй своєї старанності, доки перед тобою не відчиняться двері. Скажи: я не піду звідси, не отримавши того, про що я Його прошу».
2) Ще одна причина, через яку Бог не виконує наші молитви: можливо, про що ми Його просимо не піде нам користь або навіть нам зашкодить. Це видно з прикладу, який Христос навів щойно. Дитина, яка просить у батька хліба чи рибу, 100% їх отримає, хоча, можливо, не одразу.
Але якби дитина попросила у батька камінь чи змію, то батько ніколи б йому їх не дав, скільки б дитина не наполягала і не вередувала. Камінь марний, а змія небезпечна. Ну і навіщо ж батько слухатиме нерозумне дитяче прохання?
Святий Іван Златоуст каже: «Ти не знаєш, у чому твоя справжня користь. А Бог знає це краще за будь-кого. Часто ти просиш Його про те, що тобі зашкодить. Тільки ось Бог, Який хоче твого спасіння, уважний не до твоєї молитви, а до того, що вище за неї, тобто до того, що може принести тобі користь або зашкодити. Так роблять і батьки: адже вони не завжди дають дитині те, про що вона їх просить, але щоразу керуються тим, чи піде це їй на користь чи на шкоду. Тому ми маємо не просто просити чогось у Бога. Ми повинні просити у Бога те, що в Нього потрібно просити. І якщо ти не отримуєш від Бога того, про що Його просиш, можливо ти просиш у Нього камінь (щось марне) або змію (щось шкідливе і небезпечне). Тому Бог тобі цього і не дає».
3) «Однак, — заперечать деякі, — ми не такі, ми просимо у Бога добрих і святих речей. Але ж і їх Він нам не дає. Чому? Давайте не дивуватимемося цьому. Бог краще за нас знає, що справді піде нам на користь. Можливо, те добре і святе, про що ми просимо, нам зашкодить. Не виключено, що нам корисніше не отримати від Нього якийсь добрий і святий дар, ніж отримати і зашкодити.
Можливо багато хто знає історію про подвижника, який чотирнадцять років просив Бога про дарування йому сліз. Тобто цей чернець просив розчулення і сліз під час молитви. Ну що ж, Бог йому нарешті дав і розчулення та сльози. Тільки чого це призвело? До чогось доброго? Ні. Ці сльози та розчулення під час молитви привели брата до гордині. Тоді він зрозумів свою помилку і почав просити Бога, щоб він забрав сльози та розчулення назад.
І святий апостол Павло багато разів просив Бога звільнити його від сильної спокуси, яка його мучила, він називав його “жалом до плоті”. Однак Бог “не почув”, не виконав прохання святого апостола Павла. Причина була та сама: Бог хотів зберегти апостола від гордості (Див. 2 Кор. 12, 7-9).
