Хвороба. Чому ми взагалі хворіємо? Чому трапляється так, що захворюємо саме ми, а не хтось інший?
Згідно з Писанням, існує принаймні шість причин, через які люди хворіють. Це: для слави Божої, нагадування про смерть, стимул до молитви, свідчення для видимого та невидимого світів, спосіб виправлення людини (благословення), наслідки гріха.
Розглянемо докладніше кожен із пунктів.
Щоб прославився Бог
В одного християнина народилася дочка. Він дуже зрадів, усім розповідав про неї, був гордий за неї. Але раптом при черговому огляді лікаря з’ясувалося, що вона ніколи не зможе ходити: у неї виявили дитячий церебральний параліч. Лікарі сказали, що дівчинці нічого вже не допоможе. Можете уявити, як міг відреагувати на це батько? Але він сказав лікарям: «Я молитимуся Богу, щоб Він прославився через цю дитину та її хворобу!» І що ви вважаєте? Так і сталося. Бог прославився через те, що дівчинка зцілилася! Для лікарів її одужання стало великим дивом!
В історії про Лазаря, яку оповідає євангеліст Іван у 11-му розділі, написано: «Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий. Ісус, почувши те, сказав: Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, нехай прославиться через неї Син Божий». Тут ми бачимо підтвердження того, що через хворобу Бог може прославитись.
Нагадування про смерть
Багато хто ніколи не замислюється про те, що їм доведеться якось померти. Але Біблія каже: «…людям належить якось померти, а потім суд» (Євр. 9:27).
Диявол робить все можливе, щоб людина якнайменше замислювалася про смерть як про перехід у вічність. Отже, якнайменше думала про майбутню зустріч із Суддею всієї землі. Люди будують далекосяжні плани, намагаючись не затьмарювати себе думками про неминучу смерть і про те, що після цього належить. Така легковажність, на жаль, притаманна і деяким християнам, які в земній метушні перестали думати про небесне.
Для того, щоб пробудити їх від духовного сну, Господь припускає хвороби. В результаті люди починають серйозно замислюватися про Бога, про своє життя і про те, де вони будуть проводити вічність.
Стимул до молитви
Всім відомі приказки: «Як тривога, так та Бога!», а ще «Грім не вдарить – чоловік не перехреститься». Чи це не нагадує вам «Служба порятунку» чи «Швидка допомога»? Як тільки нам стає погано, ми одразу згадуємо про Бога.
Біблія описує безліч таких прикладів. Один з них оповідає про Анну, яка не могла народити дитину (1 Царств 1глава), оскільки Господь уклав її черево. Якби не хвороба безпліддя, хіба стояла б Анна в храмі навколішки, гаряче вимолюючи дитину? І хіба народився б у результаті Самуїл, відомий пророк і суддя Ізраїлю?
Дуже часто хвороба людини викликає співчуття у оточуючих і спонукає молитися про зцілення. А того, хто страждає різними недугами, бажання одужати призводить, як правило, до більшої молитовної близькості з Господом.
Свідоцтво для видимого та невидимого світів
Хто з нас не знайомий з історією про Йова, описану в Біблії? Непорочна, богобоязлива людина, справедлива, що віддаляється від зла. Напевно, не всі можуть про себе сказати. Але Йова так охарактеризував Сам Бог.
І що сталося з цим праведником? Сатана, з дозволу Бога, в одну мить забирає в Іова абсолютно все майно, десяти дітей, та ще посилає на нього люту проказу. Йова навіть не підозрює, що все Небо напружено спостерігає за тим, як він реагуватиме на труднощі. І ось у таких пекучих стражданнях ця безгрішна людина каже знамениту фразу: «Невже добре ми прийматимемо від Бога, а зле ні?» Напевно, весь духовний світ на той момент був приголомшений вірністю старозавітного героя, його відданістю Своєму Творцеві.
Все, що трапилося з Іовом, можна назвати духовною війною, протиборством сил темряви і світла. Хвороба Йова, його віра і мужність стали свідченням невидимого світу!
Щоб виправити людину
У Біблії є такі слова про розмову Бога з грішною людиною: «Бог говорить одного разу і, якщо того не помітять, іншого разу: уві сні, у нічному видінні, коли сон знаходить на людей, під час дрімоти на ложі. Тоді Він відкриває у людини вухо і зображує Своє наставляння (Іов.33: 14-16). Якщо людина не реагує на Божий голос, «вона розуміється хворобою на ложі своєму та жорстоким болем у всіх кістках своїх, – і життя його відвертається від хліба і душа його від улюбленої їжі. Плоть на ньому пропадає, так що її не видно, і показуються кістки його, яких не було видно. І душа його наближається до могили, і життя його до смерті» (Іов. 33 19-22).
Але якщо людина зрозуміє, то «молитиметься Богові, і Він милостивий до неї; з радістю дивиться на обличчя її і повертає людині праведність її. Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і перетворював правду, і не віддано мені: Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. Ось усе це робить Бог двічі-тричі з людей, щоб відвести душу її від могили і просвітити його світлом живих» (Іов.33:14-31).
Отже, ми бачимо, що через хворобу Бог відкриває проблеми нашого серця: чи то гордість, чи нестача любові до ближнього чи плотська нечистота. «Той, хто страждає тілом перестає грішити» – більш конкретно висловлюється з цього приводу апостол Петро. І справді, на лікарняному ліжку ми часто починаємо аналізувати своє життя, перевіряти мотиви вчинків та каятися. Хвороба є потужним засобом виховання Своїх дітей у руках Небесного Батька. Вона дається нам на благо для очищення, а іноді й спасіння нашої душі.
Наслідки гріха
Часто у наше життя хвороби приходять як наслідки гріховного способу життя. У Старому Заповіті можна знайти багато прикладів подібного.
Сьогодні є хвороби, які людина отримує у покарання за гріхи. Наприклад, усім відомий той факт, що на СНІД хворіють в основному люди, що сексуально розбещені або вживають наркотики. Різні венеричні хвороби, що передаються статевим шляхом, явно говорять про гріховний спосіб життя людини. Тобто людина сама вибрала гріх, за яким хвороби йдуть як наслідки. Бог не прагне покарати людину, але допускає хвороби, якщо людина стає на бік гріха.
Якщо ви хворієте, запитайте Господа: «Чому?». Запитайте Його, для чого Він припустився цього випробування. Що Він хоче змінити у вашому серці, у ваших стосунках з Ним чи з людьми?
Підводячи підсумок вищесказаному, можна назвати, що є інші причини хвороб, не перелічені тут, але найясніші в Біблії.
Наприклад, чому хворів Тимофій, один із найвідданіших служителів Христа та соратник апостолів? Чому Павло, який міг помолитися за зцілення Тимофія, не зробив цього, а порадив пити вино для полегшення болю: «Надалі пий не одну воду, а вживай трохи вина, заради шлунка твого та частих твоїх недуг» (1Тим. 5:23)?
Чому, коли Господь боровся з Яковом, то пошкодив йому ногу? Та ще так, що Яків до кінця життя страждав від цієї хвороби (Бут. 32 гл.)?
Але найцікавіше те, що Ісус Христос знає, що таке хвороба. На доказ тому наводиться вірш з Матвія 8:17: «Нехай збудеться промовлене через пророка Ісаю, який каже: Він узяв на себе наші немочі і зазнав хвороби». Але це лише друга половина того, що пророчо сказав Ісая про Христа!
«Він був зневажений і принижений перед людьми, чоловік скорбот і випробуваний на хвороби, і ми відвертали від Нього обличчя своє; Він був зневажений, і ми ні в що не ставили Його. Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був вражений, караний і принижений Богом» (Ісая, 53 гл.). Німецький переклад Лютера цього ж вірша свідчить: «Ісус… повний болю і хвороб…». Ніколи не зміг би зрозуміти Господь того, що ми переносимо від болю, якби Сам не переніс того самого! Він «пережив» їх, тобто випробував повною мірою, і тому може співчувати нам у недугах і тілесних недугах. І ми можемо довіряти любові Того, Хто випив земну чашу скорбот до дна, Своїм прикладом життя показав нам можливість залишатися в будь-яких труднощах вірними Небесному Батькові і не грішити.
