Вважається, що Тихвинська ікона Богоматері була створена святим євангелістом Лукою за життя Пресвятої Богородиці. До XIV століття ікона знаходилася в Константинополі, поки в 1383 році несподівано не зникла з Влахернського храму. Згідно з літописом, в цьому ж році на Русі ікона стала перед рибалками на Ладозькому озері поблизу міста Тихвин.
У стародавніх літописах описано, як в 1383 році над водами озера в променистому світлі з’явилася ікона Божої Матері з Богонемовлям на руці, що переноситься неведомою силою по повітрю. Кілька разів ікона опускалася на землю, але після того, як на цьому місці починалося будівництво храму, ікона знову чудесним чином переміщалася, поки не зупинилася в болотистому місці біля Тихвіна.
З радістю приступив народ до будівництва храму на місці, остаточно обраному Богородицею для перебування Її ікони. Згодом на цьому місці був збудований кам’яний храм, а потім влаштований Тихвинський Богородице-Успенський чоловічий монастир.
Перед Тихвінської іконою відбулося багато чудес і зцілень, не раз рятувала вона Тихвинську обитель від шведів, що облягали монастир протягом трьох років з 1613 по 1615 рік. Всякий раз по молитвам зневірених захисників Пресвята Богородиця своїм заступництвом допомагала їм.
Молитви до Пресвятої Богородиці перед Її іконою, іменованої «Тихвинська»:
“О, Пресвята Діво, Мати Господа вишніх сил, Царице неба і землі, міста й країни нашої всесильна Заступнице. Прийми хвалебно-подячний спів цей від нас, недостойних рабів Твоїх, і вознеси молитви наші до Престолу Бога, Сина Твого, щоб Він помилував нас за неправди наші і надалі виявляв благість Свою до тих, що шанують всечесне ім’я Твоє і з вірою та любов’ю поклоняються чудотворному Твоєму образу. Бо ми недостойні від Нього помилування отримати, якщо Ти, о Владичице, не умилостивиш Його до нас. Бо Ти все від Нього можеш отримати.
Тому до Тебе прибігаємо, як до невідмовної і скорої Заступниці нашої: почуй нас, що молимось до Тебе, покрий нас владичним покровом Твоїм і виблагай у Бога, Сина Твого, щоб пастирі наші ревно піклувалися про душі наші, владі — мудрість і силу, суддям — правду й непідкупність, наставникам — розум і смиренномудрість, подружжям — любов і згоду, дітям — послух, ображеним — терпіння, образникам — страх Божий; тим, що у скорботі перебувають — мужність і добродушність; тим, що мають радість — стриманість, а всім нам — дух розуму, благочестя, милосердя, смиренності, чистоти і правди.
О, Владичице Пресвята, змилосердься над немічними людьми Твоїми: розпорошених збери, заблудлих на істинний шлях направ, старих підтримай, юних у цнотливості настав, дітей виховай, і з великого милосердя Свого заступайся за всіх нас, піднеси нас із безодні гріховної і просвіти наші очі сердечні, щоб бачити нам спасіння. Будь милостивою до нас тут і там, в краю земного перебування і на Страшному Суді Сина Твого. Тих, що відійшли від цього життя братів і отців наших сподоби життя вічного з ангелами і всіма святими. Бо Ти, Владичице, славою небесних і сподіванням земних, в Бозі єси Надією та Заступницею всіх, хто до Тебе з вірою приходить. До Тебе, отже, молимось, і Тобі, як всемогутній і Помічниці, самі себе і один одного і все життя наше віддамо нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.”
