«Я почала жити зі своїм хлопцем ще до того, як увірувала в Бога та почала ходити до церкви. Потім серйозно захворіла й охрестилася. Священник на сповіді сказав, що жити в блуді — це великий гріх, і я повинна або укласти шлюб із хлопцем, або розійтися з ним. Я запропонувала: “Давай розпишемося, ми вже давно разом, любимо одне одного, у нас усе добре”. А він відповів: “Ми ще молоді, навіщо це? Ми й так нормально живемо, штамп у паспорті нічого не дає й нічого не гарантує”. Як переконати хлопця, що потрібно одружитися? Я його люблю, не хочу розлучатися, але й чинити такий гріх не хочу».
На запитання читачки відповідає священник Олександр:
— Ця ситуація — яскравий приклад кардинального розходження між нормами євангельськими та суспільними. Сьогодні багато говорять про те, що наше суспільство дотримується традиційних цінностей, але ось приклад того, скільки людей насправді живуть у незареєстрованому шлюбі, фактично в блудному співжитті. Це не євангельські традиції.
Дійсно, у Євангелії ми не знайдемо багато категоричних висловлювань Ісуса, але ось шлюбні відносини — це саме той випадок. Коли Христос говорить, що людина не тільки зраджує своїй дружині вчинками, але навіть той, хто дивиться на іншу жінку з пожадливістю, з нечистими помислами, — вже перелюбник, то це підкреслює важливість внутрішньої вірності. Господь наголошує, що потрібно бути вірним своєму чоловікові чи дружині не лише зовнішньо, але й у думках.
Отже, як подружня зрада, так і незареєстровані стосунки суперечать Божій волі щодо людини. І в такій ситуації найбільш пряме рішення — це або узаконити стосунки, або розійтися.
Але життя набагато складніше. І не завжди людина може одним рішенням вийти зі складної ситуації. Іноді дивне й незрозуміле становище може тривати довго.
Якщо ця дівчина хоче бути чесною перед собою та перед Богом, то вона повинна зробити все, що залежить від неї. Наприклад, взяти ініціативу у свої руки та запропонувати хлопцеві узаконити їхні стосунки. Хоча в ідеалі це має робити чоловік. Вона це вже зробила, але хлопець відмовився.
У такій ситуації, на мій погляд, іноді доречно (хоча це вже питання до духовника) застосувати те, що називається “ікономією” — розумним поблажливим ставленням, яке практикують деякі священники. Якщо дівчина хоче повноцінно брати участь у церковному житті та таїнствах, зробивши все можливе зі свого боку, вона може розраховувати на таке поблажливе ставлення. Адже її наміри чисті, вона хоче виправити ситуацію, але стикається з тим, що інша сторона цьому не сприяє.
Разом із тим, дівчині варто замислитися над тим, що любов неможлива без відповідальності та взаємної згоди в ключових моментах спільного життя. Якщо вони разом ділять усе, але хлопець не хоче взяти на себе юридичну відповідальність за її життя, це є приводом для серйозних роздумів.
Можливо, цей чоловік хороший і порядний, але перебуває під впливом хибних “традиційних” цінностей: “штамп нічого не вирішує”. Це неправда. Штамп накладає юридичні зобов’язання. І якщо людина безсовісна, то їй не завадять навіть юридичні обмеження. Але якщо ти готовий взяти на себе відповідальність за життя своєї другої половини, то чому б не зробити формальний крок?
Ситуація непроста й поширена, вона спонукає до роздумів. Бажаю авторці запитання знайти гідне рішення. Якщо швидко вирішити цю проблему не вийде, важливо знайти мудрого священника, який із розумінням і співчуттям поставиться до неї.
