Молитва святителю Спиридону Триміфунтському:
“О святителю Спиридоне! Умоли добросердя Бога, нехай не засудить нас за помилками нашими, але учинить з нами по милості своїй. Випроси нам, рабам Божим (імена), у Христа і Бога наше мирне безтурботне житіє, здоров’я душевне і тілесне. Визволи нас від усякого лиха душевних і тілесного, від усіх томлінь і диявольських наклепів.
Поминай нас перед престолом Вседержителя і умоли Господа, нехай дасть багатьом нашим гріхам прощення, безбідне і мирне житіє нехай дасть нам, смерті ж живота непосоромленого і мирного та й блаженства вічного в майбутньому сподобить нам, так невпинно відправляємо славу і подяку Отцю і Сину і Духу святому, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».”
Чудеса за молитвами святителя Спиридона:
У листопаді 1861 року в грецькій родині уродженців Керкири восьмирічний хлопчик захворів тифозною лихоманкою. Незважаючи на всі зусилля лікарів, його стан погіршувався. Мати дитини все дні молила святителя Спиридона про допомогу. На сімнадцятий день хлопчикові стало зовсім погано. Нещасна мати веліла терміново відправити телеграму родичам на Керкиру, щоб пішли в храм святителя Спиридона і попросили відкрити раку з мощами Святого.
Родичі виконали її доручення, і в той самий час (як потім з’ясували рідні дитини), коли священнослужителі відкрили раку, тіло хлопчика струсонули судоми, які лікарі прийняли за передсмертну агонію. Але на подив присутніх, дитина відкрила очі, пульс його поступово відновився, і з цього моменту його здоров’я пішло на поправку. Всі присутні лікарі визнали, що це було чудо Боже.
У грудні 1948 року, напередодні свята, на Керкиру приїхала з Епіру жінка з одинадцятирічним сином Георгієм. Дитина була німим від народження. Раніше вони побували в багатьох церквах, де молили Господа про зцілення.
За кілька днів до свята святителя Спиридона Триміфунтського матері хлопчика приснився сон, що Святий вилікував її сина, і тоді вона вирішила відвезти його на Керкиру. Три дня мати з сином молилися в храмі святителя Спиридона, і, коли під кінець святкування над дитиною пронесли мощі Святого, – Георгій в ту ж хвилину заговорив.
