Колись давно жив один святий старець, який багато молився і часто уболівав за людські гріхи. Йому здавалося дивним, чому так відбувається, що люди ходять до церкви, моляться Богу, а живуть так само погано, і гріхів не стає менше.
«Господи, — думав він, — невже Ти не чуєш наших молитов? Ось люди постійно моляться, щоб жити в мирі й покаянні, але ніяк не можуть. Невже їхні молитви марні?»
Одного разу, занурений у ці роздуми, він поринув у сон. І здавалося йому, ніби сяючий ангел, обійнявши його крилом, підняв високо-високо над землею.
У міру того, як вони здіймалися все вище й вище, звуки, що долинали з поверхні землі, ставали дедалі слабшими. Не було чути людських голосів, затихли пісні, крики, увесь шум метушливого мирського життя. Лише зрідка долинали звідкись гармонійні, ніжні звуки, схожі на відголоски далекої лютні.
— Що це? — запитав старець.
— Це святі молитви, — відповів ангел. — Тільки вони чуються тут.
— Але чому вони звучать так слабо? Чому їх так мало? Адже зараз у храмі молиться весь народ…
Ангел глянув на нього, і скорботним було його обличчя.
— Хочеш знати? Дивись.
Далеко внизу виднівся великий храм. Чудесною силою його склепіння розкрилися, і старець зміг побачити все, що відбувалося всередині.
Храм був заповнений людьми. На криласі стояв великий хор. Священик у повному облаченні служив біля вівтаря. Йшла служба. Яка саме — було неможливо визначити, бо жодного звуку не було чути.
Старець бачив, як на лівому криласі дяк щось швидко-швидко читав, човгаючи ногами й перебираючи губами, але жодного слова туди, нагору, не долітало.
На амвон повільно вийшов високий диякон, плавним жестом поправив своє пишне волосся, підняв орар, широко розкрив рота і… знову жодного звуку!
На криласі регент роздавав ноти — хор готувався співати.
«Хоча б хор я почую», — подумав старець.
Регент вдарив камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки й дав знак починати. Але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися на це було дивно: регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від напруження, тенори витягувалися на носочках, високо піднімаючи голови, роти в усіх були відкриті, але співу не було.
«Що ж це означає?» — здивувався старець.
Він перевів погляд на людей, що молилися. Їх було багато — різного віку й становища: чоловіки й жінки, старі й діти, купці й прості селяни. Усі вони хрестилися, кланялися, щось шепотіли, але нічого не було чути. Вся церква була німа.
— Чому так? — запитав старець.
— Спустимося, і ти все побачиш і зрозумієш, — сказав ангел.
Вони повільно, ніким не видимі, опустилися в сам храм.
Попереду всього натовпу стояла ошатно одягнена жінка, яка, здавалося, старанно молилася. Ангел підійшов до неї й тихо торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і зрозумів її думки.
«Ах, ця противна поштмейстерша! — думала вона. — Знову в новому капелюсі! Чоловік — п’яниця, діти — голодранці, а вона хизується! Бач, вирядилася!..»
Поруч стояв купець у дорогій суконній чумарці й задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його грудей, і старець одразу побачив його потаємні думки:
«Яка прикрість! Продешевив… Такого товару тепер нізащо не купиш! Не інакше, як тисячу втратив, а може, й півтори…»
Трохи далі стояв молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час поглядав ліворуч, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав його серце:
«Ох, і гарна Оленка! Всім взяла — і обличчям, і манерами, і роботою… Ось би таку дружину! Піде зі мною чи ні?»
Ангел торкався багатьох людей, і в усіх були подібні думки — порожні, земні, марні.
Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Лише робили вигляд, що моляться.
— Тепер ти розумієш? — запитав ангел. — Такі молитви не доходять до неба. Ось чому вони здаються німими.
Раптом у цю мить боязкий дитячий голосок чітко промовив:
— Господи! Ти благий і милостивий… Спаси, помилуй, зціли бідну маму!..
У кутку, на колінах, притулившись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору матір.
Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив його серце. Там були скорбота і любов.
— Ось молитви, які чути на небесах! — сказав ангел.
