Розірвемо ще один шаблон. Молитва небезпечна. Йоги та гуру не розкажуть про небезпеку медитації, хоча вона чимала. Вони співатимуть лише про духовну користь, розслаблення та приємну самоту з собою. Проте християни знають, що всяке духовне життя – це шлях війни з бісами, а війна – справа важка і небезпечна.
Молитва – це альфа та омега, це щит та меч воїна. Однак якщо ти не вмієш володіти зброєю, тобі навряд чи її довірять і навряд чи дозволять вийти з досвідченими бійцями на рівні на бій.
У духовному житті те саме. По-перше, молитві треба вчитися. По-друге, не брати на себе більше, ніж можеш винести. Це породжує смиренність і відганяє гордість, пихатість і, як наслідок красу.
Починати треба з малого. “Робіта” мінімум віруючого – ранкове та вечірнє правила та Наслідування до Причастя. Плюс – молитва своїми словами. Своїми словами молитися зазвичай легше, і ми самі не схильні робити з такої молитви подвиг, тоді як люди, які беруться вичитувати по 3-4 канони або акафісти на день, ризикують занести себе до списків особливих молитовників і почати надавати цьому читанню неймовірно глибокий зміст.
Христос каже: не будьте багатослівними, як язичники. Сила не в словах і не в їх кількості, а в чистоті серця та міцності віри. Немає жодної користі від вичитування незрозумілих текстів церковнослов’янською – тільки біси раді, що замість того, щоб піти помити підлогу старенькій сусідці або пограти з власними дітьми ви вистоюєте по 2 години “на молитві”. Краще своїми словами в рутині дня, відвівши по 15 хвилин на правила вранці та ввечері.
Крім небезпеки впасти в святоство (тобто, вирішити, що ти вже чогось домігся, що ти хороший, кращий за багатьох, і молитва твоя особливо благодатна, і рай уже в тебе в кишені, а ще ти можеш навчити інших бути таким же класним), є небезпека виклопотати спокусу.
Православні автори нерідко у своїх біографічних книгах описували подібні випадки: після того, як не дуже досвідчена людина звалювала на себе величезне правило, або вирішувала молитися не лише за найближчих родичів, а й за сьому воду на киселі, і за сім’ю начальника, і за хвору маму консьєржки, або вирішував спати на дошках і їсти по краю хліба в день, як древній подвижник, – біси починали дошкуляти такого активіста, причому в досить прямому значенні слова. Бог допускає це, щоб людина побачила, що вона все ще боїться і не може протистояти лукавому, і рано йому подвижничати.
Такі випадки описані і святими отцями, тому що багато з них на початку духовного шляху так само горіли і прагнули подвигів, за що бували “биті”.
Тому досвідчені священики кажуть: молись, читаючи правила, і вистачить із тебе. Там є де згадати родичів – живих та покійних. Своїми словами поминати можна будь-кого, але не можна брати без благословення особливе правило за когось. Для цього потрібен священик, який тебе знає, знає твій духовний рівень, і зможе зрозуміти, чи готовий ти до такого діяння чи ще ні.
А для Бога будь-яка молитва важлива і чутна – і своїми словами, і за молитвословом. Аби молитися, а не просто вичитувати.
