Нерідко люди заявляють, що є віруючими, але до церкви не ходять. З різних причин. Хтось боїться, у когось внутрішній опір, хтось каже, що в нього Бог — у душі… Нижче ми наводимо думки священнослужителів щодо цього.
“Вшивий у лазню не ходить, бо дурень. Що тут скажеш? Скільки можна зачісувати чи прилизувати сучасну людину?”
Сучасна людина, мало того, що вона дурна, вона ще й нахабна. У неї немає ні знань, ні праведності, жодних чеснот, але в неї ще є нахабство пишатися собою. Скільки можна вмовляти? Ну не ходи. Наші храми відпочивають від тебе. Істина без вас обійдеться. Спробуйте ви обійтись без істини.
Ну, не хоче людина ходити до церкви, та й не треба. Я не знаю, чому він не хоче. Може, тому, що не пробував жодного разу? Може, варто спробувати? Ми маємо величезну кількість церков. Ходіть і шукайте собі храм по серцю. Ніхто не забороняє.
Розумна людина не може до храму не прийти. Хоча б із цікавості. Чому все навколо змінюється чи руйнується, а це все стоїть. Так зайди і подивися з цікавості, чому воно варте? Чим воно живе?
Головне — не боятися та йти до храму. Якщо вам дуже страшно, то моліться Богові, щоб Він вас зміцнив. А кого боятися у храмі? Священиків? Ви, мабуть, читаєте в Інтернеті відповіді священиків. Вони адекватні люди, можуть і пожартувати. Ми – священики – звичайні люди.
Є батюшки — ченці, які дуже суворі, які змушують людей молитися та постити. А є священики, які у світі, одружені, знають специфіку життя мирської людини. Священиків можна обирати. Придивіться. Ви самі побачите, хто який — спілкування з людьми, проповідями…
Коли ви почнете ходити в храм, почнете воцерковлятися, то ви відкриєте для себе фантастичний світ. Ми ж потрапляємо у християнське життя через браму храму. Тож увійдіть у храм і доторкніться до цього бенкету радості та благодаті життя з Богом. Доброго вам шляху!
Відвідування церкви — це ж не обов’язковість якась. Без Божої допомоги неможливо виконати жодну заповідь. А джерелом цієї допомоги є благодать Божа, яку людина отримує в церкві.
Тому, не беручи участі у церковному житті, просто неможливо отримати благодать. Людина, яка не приходить до храму і не бере участі в Божественній Літургії, не може жити християнським життям, хоч би як вона намагалася.
Господь сказав:
«Де двоє чи троє зберуться в Моє ім’я, там Я серед них».
І люди це відчувають. Навіть далека від церкви людина, яка випадково опинилась у храмі, відчуває присутність Бога.
А як це можна відчути, якщо ти не буваєш на церковних зборах? Це неможливо. Це можна відчути лише через церковну молитву.
Розшифруйте мені, будь ласка, що таке Бог у душі? Храм – це те місце, де людина має можливість побути із собою. Хоч трохи від житейської суєти відійти. Сама атмосфера храму допомагає хоч трохи благати.
Церковні співи утихомирюють людину, створюють атмосферу молитви. Чи є такі умови вдома? Навряд.
Господь невипадково сказав:
«Будинок Мій домом молитви наречеться…»
У храмі вся атмосфера — ікони, богослужіння, спів — нагадує людині про те, що вона стоїть перед Богом, перед своєю совістю.
