Настали тривожні часи. І ми сьогодні найбільше потребуємо молитви. У молитві про перемогу, напоумлення політиків, припинення військової ворожої агресії… Якою має бути наша молитва?
Ми недооцінюємо молитву. Для багатьох це прочитати якесь правило, вичитати якісь молитви, а хтось вважає, що помолитися
– Це осінити себе хресним знаменням.
Молитва – це звернення із глибини своєї істоти до Бога.
Батько наш Небесний знає всі наші потреби ще до того, як ми їх сказали. Але коли ми вимовляємо якісь прохання, то це не Богові потрібно, а нам. Ми озвучуємо, виносимо на поверхню, просимо, волаємо…
І, звичайно, найголовніший момент у молитві — це не формальність, а жива щирість.
Христос не зовсім зрозумів би нас щодо нашої молитви. Христос навчав молитві живою та справжньою, ні в якому разі не офіційною. Коли ти молишся, розмовляй із Богом, як із рідною душею.
Молитва ніколи не повинна перетворюватися на ритуал, особливо напоказ. Помолися потай. Як це потай? Залишися наодинці з Богом. Христос каже, зайди до келії (кімната без вікон). Тут ти можеш поводитись так, як ти хочеш. Ти можеш поплакати. Ти можеш стати на коліна. Або ти можеш гідно випростатися. А може, ти захочеш потанцювати…
Ти можеш також будь-якими словами сформулювати свою молитву. Молитися треба не формально. Христос не заперечував формальної молитви. Але Він стверджував, що важливою частиною нашого духовного життя мають бути неформальні стосунки з Отцем.
Наша молитва має бути гарячою, щирою. Повторюся, що ми з вами недооцінюємо силу молитви. Ми навіть коли молимося, то сумніваємося: чи це буде чи ні? Коли молишся, сумніватися не треба. Якщо це не суперечить Божому задуму, то це обов’язково відбудеться.
У нас є один служитель у храмі. Він у дев’яності роки був із бандитами. Був випадок, коли одне з угруповань взяло в заручники його маленьку дочку і виставило йому вимоги, приставивши дуло пістолета до голови дитини. А він був невіруючою людиною, але в цей момент уперше почав волати до Бога. І серед цих бандитів раптово спалахнув конфлікт, і вони перестріляли один одного. А вони з донькою залишилися живими. І це стало найпотужнішим переломним моментом у житті людини, коли вона прийшла до Бога.
Якщо ми з вами хочемо допомогти всій цій геополітичній ситуації, що склалася, ми з вами повинні молитися, волати до Господа.
Для Бога головне – це наша щирість. Ми діти, Бог наш батько. Ми що чекаємо від своїх дітей? Щирості. Наприклад, якщо наші діти «накосячили» і вдаються до нас із покаянням, то ми їм все прощаємо. Адже так?
Наша молитва не має бути офіційною. Це розмова люблячого чада з Батьком.
У наших офіційних молитвах часто-густо підкреслюється велич, висота Бога. Ви думаєте, Богові це потрібно? Ми що хочемо задобрити Бога? Ми користуємося давніми молитвами, написаними ще тоді, коли лестити цареві вважалося доброю справою. Не треба умащувати Бога. Він і так любить нас безкінечно і прийде до нас на допомогу.
Одна жінка якось поділилася зі мною, що Бог не відповів на її молитви, і їй дуже хочеться посваритися з Ним. Я їй говорю: «Так, посваріться! Висловлю все, що у вас на душі. Розкажіть, як ви сподівалися на Нього, як надіялися». І так можна розмовляти із Богом.
Якщо взяти молитву «Отче наш», то там немає жодного випадкового чи зайвого слова.
«Отче наш, що є на Небесах». Вперше християнам надано таке право називати Бога Батьком. Сущий на небесах. Небеса – це духовна природа, інша реальність. Зверніть увагу на парадокс: Бог є іноприродним нам, і водночас Він тут, серед нас. Він трансцендентний.
«Нехай прийде Царство Твоє». Царство Небесне відбудеться в майбутньому. Але вже сьогодні воно може відбуватися в наших відносинах, через нашу любов, через нашу дружбу, доброту, жертовність, через те добре і світле, що ми робимо у світі. Царство Боже вже приходить у наш світ.
«Хліб наш насущний дасть нам сьогодні». Що мається на увазі? Про який хліб ми просимо Бога? Ми цього точно не знаємо. Про сьогоднішній хліб тут мають на увазі чи про майбутній? Чи йдеться про духовне харчування? Живи нас причастям, живи нас духовною благодаттю. У будь-якому випадку слід розуміти так: дай нам все потрібне. Це нормально молитися, щоб Господь дав нам все, що нам потрібне для життя.
«Не введи нас у спокусу і визволи нас від лукавого». Спокуси тут розуміються, як випробування понад силу. Не введи нас у ці випробування. Не дай нам випробувань понад наші сили. Дай нам мудрість, любов до Тебе та один до одного.
І на нашому короткому відрізку часу, який Ти даєш нам, навми, настав, підкажи, як чинити правильно.
Христос сам багато молився. І дуже багато молився наодинці. Він не вичитував молитви, Він розмовляв з Отцем. Він виходив із Ним на контакт. І ви також виходите на контакт… Господь із вами. Амінь.
