Відома фраза, проголошена Апостолом Павлом, стала згодом однією з найважливіших Новозавітних заповідей:
«Дякую Богові за все!».
І, висловлюючи цю подяку, ми не тільки сподіваємось на мудру волю Божу, висловлюючи свою безмежну довіру, але й усвідомлюємо: все, що посилає нам Господь, посилається на благо.
Проте справжня подяка – це сердечне, чисте почуття, але не два-три кинуті між справою слова. При цьому подібне гідне почуття цілком можливо виростити в собі, звертаючи увагу на блага, даровані нам Небесним Батьком. Озирніться навколо: у Вас є теплий і затишний будинок, сім’я, що вас любить, їжа на столі, Ви можете бачити, рухатися, відчувати…
Подібні речі ми, найчастіше, сприймаємо як щось, що само собою зрозуміле, а тому й не дякуємо за те, до чого настільки звикли. Як кажуть, «маючи – не цінуємо, а втративши – плачемо». Іноді лише втративши шось ми усвідомимо, наскільки вдячними ми маємо бути.
Однак деякі люди не розуміють, за що вони повинні бути вдячні – мовляв, і боргів як шовків, і на майбутнє планувати страшно, і здоров’я залишає бажати кращого…
Ось тільки в подібних обставинах слід не журитися, але поставити собі просте запитання:
«Для чого Господь випробовує мене?».
Чорні серця, в яких немає теплих, добрих почуттів, Небесний Батько розм’якшує саме через випробування. А тому й слід привчатися до вдячності, виховуючи любов і доброту.
Частіше кажіть:
«Слава Тобі, Господи, за все!», навіть за дрібниці – за увагу, теплоту і турботу з боку близьких, за доброзичливу усмішку в громадському транспорті, за суворого шефа, що «стругає» з Вас справжнього професіонала, за буркотливу стареньку, зустрінуту в магазині і смирення, що виховує у Вас…
Нехай кожен новий день починається і закінчується сердечною вдячністю Господу – крім того, не слід забувати і про подячні молебні. Коли ми стаємо по-справжньому вдячними людьми, весь світ навколо нас чудово змінюється. Ось тільки починати треба передусім із себе.
Ніколи не забувайте про те, що Небесний Батько щиро любить кожного з нас, незважаючи на наші гріхи та помилки. Він завжди дає нам можливість відійти від гріховного і ступити на праведний шлях, що веде до Вічного блаженства.
Задля цього він і з’явився в наш світ, був страчений за людські гріхи, а потім – Воскрес, зціливши від вад наших предків. Кожному з нас відкрито шлях до Бога – потрібно лише зробити перший крок до Нього назустріч.
Дуже вірно висловився з цього приводу Опанас Великий:
Так, Господь, незважаючи на всю нашу гріховність і помилки, палко любить кожного з нас і бажає нам Спасіння. Всім нам він хоче допомогти – але й ми самі маємо прагнути до Нього, маємо хотіти змінитись. У такому разі Небесний Батько дарує нам благодатну силу, пробудивши в нас нове прагнення подяки.
Одні блага спричинять і інші: ми почнемо частіше бачити промисел Божий у різних обставинах – навіть там, де раніше цього не помічали. Ми станемо більш сприйнятливими до краси та величі природи, людської доброти та щастя, що криється у дрібницях.
Таким чином, помалу, ми й навчимося істинної подяки «за все відоме і невідоме, явне й невідоме, вчинене для нас». Недарма Таїнство Євхаристії (у дослівному перекладі означає «подяку») – це центральне Церковне Таїнство.
Участь у ньому передбачає не просто подяку до Господа за ту чи іншу подію – це справжній дотик до Вічного, до Самого Спасителя. І за подібний дотик, за можливість з’єднання, а також за плоди, даровані нам спокутним подвигом Христа, просто неможливо не бути вдячними.
Без справжньої подяки неможливо відчувати і саме життя, нехай часом непросте і обтяжливе – саме біль іноді вчить нас сприйняттю чогось справді важливого або позбавляє непотрібного.
Наша вдячність не потрібна Господу, вона перш за все потрібна саме нам. У моменти серцевої, гарячої вдячності ми стаємо ближче до Нього, змінюємося внутрішньо і уподібнюючись до мудрого і милосердного Небесного Батька. Крім того, вдячну людину Господь ніколи не залишить у скрутну хвилину – Він завжди почує її молитву, завжди підтримає, захистить та прийде на допомогу.
Подячні молитви, як і будь-які інші, слід підносити регулярно. Сьогодні ми познайомимося із простою, але дієвою щоденною молитвою Богові.
Ця молитва допомагає християнам у будь-якій доброї, угодній Господу справі. Прислухаючись до цього звернення, Небесний Батько втілює будь-які благі прохання, які йдуть на користь нашому духу. Найголовніше – молитися з міцною вірою та сподіванням на Бога. Ось як звучить ця чудова, благодатна молитва:
Господи Святий, Отче Всемогутній, Предвічний Боже, від Якого походить всякий дар довершений і всяке правдиве добро! Дякую Тобі за всі Твої добродійства, яких так багато подарував Ти мені, грішному, недосконалому і недостойному, та сердечно молюся до Тебе: позаяк тепер Ти милостиво вислухав мої молитви і виявив до мене Свою доброту, ласку і любов, так і назавжди виконуй мої добрі прохання і виявляй через мене велику Милість Твою до мого оточення та інших людей. Бо Ти – Щедрий і Чоловіколюбний Бог є, і я Тобі славу возсилаю – Отцю, і Сину, і Святому Духові, сьогодні, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Однак іноді деякі християни журяться:
«От днями помолився, а Господь не дав проханого!».
А молився чоловік і з вірою, і з надією. Подібне трапляється тоді, коли наші прохання не являються дійсно корисними та благотворними для душі.
«…Ми часом молимося, просимо у Господа, щоб він допоміг нам виграти велику суму грошей, але якщо Батько Небесний виконає це бажання, воно може занапастити нашу душу».
Будь-які наші молитви мають бути спрямовані на благо. Тоді, будьте певні, Господь неодмінно допоможе і дарує те, що просите. Крім того, приступаючи до молитви, необхідно бути готовими до духовної боротьби. Коли ми молимося, ми завжди вступаємо в бій із незримим ворогом всього роду людського – нечистим.
Недарма попереджають Старці – жодна людська чеснота не турбує нечистого так само, як наші гарячі молитви. Тому священнослужителі і закликають нас до регулярних, сердечних молитов.
Звертайтеся до Господа в будь-яку вільну хвилину, де б Ви не були – дякуйте Йому, всією душею сподіваючись на Його заступництво, захист і допомогу!
