День православного християнина розпочинається з ранкових молитов. Їх ми робимо відразу після пробудження.
У Молитвослові є про це чітка настанова: вставши з ліжка без лінощів, слід взяти благословення у Бога зі словами: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь». У деяких Молитвословах вказано читати тут молитву митаря: «Боже, милостивий буди мені, грішному!» з євангельської притчі про митаря та фарисея. Після перших молитвослів слід недовго постояти «мовчки, поки заспокояться всі почуття» і лише після цього починати читання інших молитов. Знявши з себе пелену сновидінь і озброївшись увагою, ми приступаємо до ранкового правила.
Ранкові та вечірні молитви, як і всі церковні служби, мають незмінну частину, яка називається «звичайним початком». У ньому ми звертаємо прохання до всіх Особ Пресвятої Трійці. Відкриває «звичайний початок» вигук, у якому ми просимо у Господа Ісуса Христа милості за молитвами Його Пречистої Матері та всіх святих. За ним слідує мале славослів’я: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!».
Далі читається молитва Святого Духа «Царю Небесний», в якій ми перераховуємо головні властивості цієї Божественної Іпостасі: Утішитель, Дух істини, що скрізь існує, все наповнює джерело добра і подавач життя. Ми просимо Його прийти, вселитись у нас, очистити «від усякої скверни» і врятувати наші душі.
За цією молитвою послідовно читаються Трисвяте та «Отче наш». Між ними стоїть ще коротка молитва до Пресвятої Трійці про очищення від гріхів, прощення беззаконь, відвідання нас благодаттю та зцілення наших недуг.
На цьому завершується «звичайний початок». Грецькі богослови влучно називають цю частину правила «малою Літургією», оскільки Божественна Літургія – головне богослужіння православних християн, Церква включає основні молитвослів’я в усі служби. Послідовність молитов «звичайного початку» така сама, як на Літургії. Так, молитвою Святого Духа священик передує початку Літургії, Трисвяте урочисто співається хором перед читанням Святого Письма, а молитві «Отче наш» передує головне Таїнство Церкви – Святе Причастя.
Завершують першу частину ранкового правила тропарі – короткі молитви, звернені до Бога-Трійці з проханнями просвітити наш розум і серце і підготувати їх до прославлення Господа. Після них читається молитва Пресвятої Трійці, в якій ми дякуємо Богові за пробудження від сну і просимо Його благословення на щоденне повчання у Слові Божому, виконання Його заповідей, здійснення Його святої волі та подальші молитви Йому протягом дня. Важливо, щоб ці прохання не були голослівними, а стояли «на чільному місці» духовного порядку денного.
За молитвослів’ями «звичайного початку» слідують 50-й псалом і Сповідання віри, більш відоме як Символ віри. За своїм походженням вони відрізняютьсяються від наступних молитов. Якщо основні тексти ранкового правила – молитви святоотцівські, то 50-й псалом складений старозавітним пророком і царем Давидом, а Символ віри має догматичніший, ніж аскетичний зміст.
Поява цих текстів у складі ранкових молитов пояснюється перенесенням їх сюди зі служби, де вони теж йдуть один за одним, які розділяє 17-а кафізма. Цим підкреслюється живий зв’язок особистої молитви з церковною молитвою. Так, 50-й псалом передує читанню канонів у найурочистіший момент утрені і звучить у складі молитов 3-ї години. А Символ віри зі склепіння догматів християнства став справжнім гімном, який усі віруючі співають в унісон на Літургії.
50-й псалом не просто перлина старозавітної гімнографії, але насамперед покаяний плач пророка Давида. І до цього дня він отримує відгук у душі кожного, хто щодня приносить Богові покаяння в гріхах. За поетичними рядками псалма ховається жахлива трагедія царя, яку не міг забути до кінця своїх днів. Рухнувши гріховною пристрастю до Вірсавії – дружини свого воїна Урії Хеттеянина, Давид підлаштував його вбивство, що дало царю можливість взяти вдову за дружину. У страшному гріху його викрив пророк Натан, і тоді в пристрасну душу воєначальника проникло покаяння, яке зробило його не тільки святою людиною, а й полум’яним оспівувачем Божественної величі.
Плодом покаяння Давида став навіть знаменитий 50-й псалом. Тлумачі помічають у ньому, окрім покаяних почуттів, ясне пророцтво про прийдешнє зходження Святого Духа на апостолів, а потім і на всіх християн. Про це свідчать слова псалмоспівця: «Серце чисто твори в мені, Боже, і дух прав онови в утробі моїй. Не відкинь мене від лиця Твого і Святого Духа Твого не відійди від мене» (Пс. 50:12–13). Невипадково ці рядки псалма вимовляються священиком у вівтарі перед тим, як сила Святого Духа сходить на Святі Дари, роблячи їх істинними Тілом і Кров’ю Христовими.
За покаяним псалмом слідує Символ віри, що підводить рису вступної частини ранкових молитов. Сповідання віри було складено спільними зусиллями видатних ієрархів Церкви на перших двох Вселенських Соборах, що проходили в Нікеї (325) і Константинополі (381). Твердження Символу віри поставило крапку у боротьбі за чистоту віри і лягло в основу надійного захисту Церкви від зухвалих посягань єретиків. Щоразу, коли ми перечитуємо його, згадуємо, що Церква має міцний віровчальний фундамент, за цілісність якого поклали життя тисячі мучеників і сповідників.
