Ніна Андріївна любила свою невістку Катю та онуків: дев’ятирічну Дашу та семирічного Максима.
У Катерини якось одразу склалися добрі стосунки зі свекрухою, на той момент ще майбутньою.
Хоча дівчина дуже хвилювалася, адже її наречений Сергій був у матері єдиним сином, і Катя думала, що ревнощів з боку свекрухи не уникнути.
Але Ніна Андріївна поставилася до неї напрочуд тепло, по-материнськи, і жінки потоваришували.
– Таке почуття, що це ти дочка моєї мами, а не я її син, – сказав одного разу Сергій, коли вони з Катею вже були одружені. – Так швидко ви заспівали!
– Чи ревнуєш чи що? – Запитала Катерина.
– Та ні, просто дивуюсь…
– У нас із твоєю мамою багато спільного, – пояснила молода жінка. – І я рада, що ми з нею тепер як подруги.
– Та я ж не проти, це набагато краще, ніж якби ви сварилися…
Жили Сергій та Катерина непогано, дружно. Коли народилася Даша, Ніна Андріївна була на сьомому небі від щастя і ще більше перейнялася симпатією до невістки, що подарувала їй чудову онучку.
А коли народився Максим, Ніна Андріївна вирішила звільнитися з роботи, щоб допомагати невістці у вихованні онуків. Тим більше, що саме вік підійшов пенсійний.
Тепер Ніна Андріївна проводила у сім’ї сина дуже багато часу, із задоволенням водилася з онуками, допомагала Катерині по господарству, доки син був на роботі.
І навіть коли діти підросли і вже не потребували сильної опіки, Ніна Андріївна продовжувала частенько заходити до коханої невістки. То вони пирогів разом напекуть, то вареників наліплять за розмовами… А то й просто чаї поганяють.
Здавалося б, про таке щасливе життя можна тільки мріяти, але раптом, як грім серед ясного неба, пролунала звістка про те, що Сергій зібрався йти від Каті.
– Як це у нього є коханка? – Не повірила Ніна Андріївна, коли, прийшовши в черговий раз до невістки, застала її у сльозах.
– А ось так… Сказав, що любить її і жити без неї не може…
– Ось же гад який! – розлютилася Ніна Андріївна. – Не чекала я від нього подібної витівки! Все ж таки добре у вас було, що на нього найшло?
– Та не так уже й добре останнім часом, – схлипувала невістка. – Я відчувала, що він охолодів до мене, дивний якийсь став, чужий начебто.
– Ну а мені чомусь не розповіла, що не ладиться у вас? Я б йому мізки швидко на місце вправила!
– Я сподівалася, що це все тимчасово. Думала, що може на роботі втомлюється просто…
– Втомлюється. Зрозуміло, від чого втомлюється. Ну, негідник який. Двоє дітей у сім’ї, а він таке вдивив… Кохання в нього, бачите, сталося! Я покажу йому кохання, швидко в сім’ю повернеться, паршивець!
Ніна Андріївна була у нестямі від гніву і вирішила дочекатися повернення сина з роботи, щоб, як вона сама висловилася, вправити йому мізки.
– Ти що це надумав? – накинулася вона на Сергія, не встиг він увійти до квартири. – Кидаєш дружину та дітей, негідник?
– Ти вже знаєш, мамо? – спокійно відповів син. – Тим краще. Так, я покохав іншу жінку і чесно розповів про це Каті. Жити подвійним життям я не хочу, не хочу нікого обманювати, тому вирішив піти до Наташі.
– До Наталки? – закричала Ніна Андріївна. – Це чи не Наташка Жданова, яка з тобою працює?
– Так, це вона, мамо.
– Ой, – схопилася за голову жінка. – Проміняти Катюшу на цю мимру, на цю худу жахливу людину… Це ж яким ослом треба бути? Як же мені соромно за тебе, Сергію…
– Мамо, не говори погано про Наташу, я люблю її і одружуся…
– Одружується він… У тебе двоє дітей, між іншим…
– Від дітей не відмовляюся, я їх люблю і допомагатиму, спілкуватися з ними. Я з Катею жити не хочу, бо розлюбив.
– Загалом так, Сергію. Забудь цю свою курку обскуплену і не смій розбивати сім’ю. Зрозумів мене?
– Ні, мамо, – твердо відповів Сергій. – Я прийняв рішення. Зараз зберу деякі свої речі і піду до Наталі. Потім на розлучення подам.
– Не смій! – закричала Ніна Андріївна. – Інакше прокляну тебе!
– Мамо, припини, будь ласка. Ти не зможеш нічого змінити, я хочу бути щасливим з коханою жінкою, і тобі доведеться з цим змиритися.
– Ніколи не впокорюся! Чуєш, ніколи! – волала Ніна Андріївна, поки Сергій швидко кидав у спортивну сумку свої речі. – Одумайся, поки не пізно. Не ганьби мене та свого покійного батька! Це кого ми з Васею виростили? Негідника, гуляку…
Коли Сергій із сумкою вийшов із квартири, Ніна Андріївна вибігла за ним слідом і закричала на весь під’їзд:
– Проклинаю тебе! Чуєш? Будь ти проклятий! Не син ти мені більше, немає в тебе відтепер матері.
Катерина та Сергій розлучилися, і чоловік одразу ж розписався з Наталею. Він робив спроби помиритися з матір’ю, але вона не хотіла його бачити і не пустила в будинок, коли Сергій прийшов до неї, щоб повідомити, що Наталя чекає дитину, сподіваючись розтопити материнське серце.
– Забирайся назад до своєї видри! – Зі злістю прошипіла Ніна Андріївна. – У мене є тільки Даша та Максим, а дитину від цієї гадини розлучниці я ніколи не визнаю, чужою вона мені. І ти чужий…
Сергій переживав через те, що мати викреслила його зі свого життя і не хоче спілкуватисься. Він дуже сподівався, що Ніна Андріївна колись змінить гнів на милість, простить його, але цього не відбувалося.
І коли у Сергія та Наталії народився син, жінка не захотіла побачити онука, назвавши його мерзенним вибл..ком. Тут уже Сергій образився на матір і перестав більше робити спроби змиритися з нею.
Ніна Андріївна у всьому підтримувала колишню невістку Катю, часто відвідувала її та улюблених онуків, а про сина намагалася не думати…
Коли маленькому Кірюші, синові Сергія та Наталії виповнилося два роки, його батько потрапив у серйозну аварію. Чоловік дивом вижив, але залишився інвалідом.
Але навіть після цього Ніна Андріївна не пробачила сина і не прийшла до нього ні до лікарні, ні потім додому…
– Так йому й треба, заслужив… – тільки й сказала вона, дізнавшись про нещастя із сином.
Чи було виною того самого прокляття Ніни Андріївни, що трапилося з Сергієм, точно ніхто не скаже, але кажуть, що материнська молитва дуже сильна, так само сильно, напевно, може бути і прокляття…
Ця історія повністю заснована на реальних подіях, і мене вона дуже вразила, тому що не можу уявити, яке крижане серце потрібно мати, щоб проклясти і відмовитися від власної дитини, щоб вона не накоїла… Ніни Андріївни давно немає в живих, і покинула вона цей світ, так і не усвідомивши нічого і не помирившись із сином… Може, там, у іншому світі, щось зрозуміла? Але про це ми вже ніколи не дізнаємося…
