Гріх – єдине, що поділяє людину з Богом. Людина за своєю природою повністю просочена гріхом. Гріхи можуть бути абсолютно різними: вбивство, перелюб, злодійство, лжесвідчення, лихослів’я, магія, нечисті думки та багато іншого.
Давньоєврейське слово, що означає гріх, можна перекласти як «промах, злочин, невдача». Згрішити – значить допустити промах, переступити межу, порушити норму праведності Божої через навмисний моральний вибір, образливий для Бога.
Гріх – стан серця
Людина грішна не тільки тому, що вона здійснює вчинки, які називаються гріхами, але й тому, що перебуває у стані гріховності. Гріх, подібно до хвороби, є станом. І як хвороба супроводжується численними симптомами (болю, лихоманкою і слабкістю), так і гріх проявляється в різних недобрих справах. Але вийти з цього стану, припинивши творити зло, людина не може, так само як неможливо перемогти хворобу, прибравши симптоми. Потрібно викорінити гріх.
Оскільки гріх – стан серця, спроби творити добро самі собою не здатні його викорінити. Добрі справи не допомагають порятунку, бо людина не може змінити себе, свою природу. І тільки Бог здатний змінити нас, оновивши наші серця: «І дам їм одне серце, і дух новий вкладу в них, і візьму з тіла їхнє серце кам’яне, і дам їм серце плотяне» (Єз.11:19). Саме це Він і зробив для нас у Христі: «Бог, багатий милістю, за Своєю великою любов’ю, якою полюбив нас, мертвих за злочинами, оживотворив з Христом, благодаттю ви спасені» (Еф.2:4-5). Христос прийшов на цю землю, прожив життя, не вчинивши жодного гріха, і прийняв мученицьку смерть, взявши на Себе гріхи людства.
Ви, мабуть, чули таку фразу: «Мені нема чого каятися, я не робив гріха. Нікого не вбив, не крав, не обманював, вів здоровий спосіб життя. І взагалі, нічого нелюдського не роблю».
А буває, що серце людини настільки запекло гріхом, що людина перестає відчувати провину. Або грішник навмисно виправдовує власні гріхи, все більше переконуючись у своїй правоті. Він вдається до різних способів самовиправдання та самообману. Намагається порівняти власну поведінку з поведінкою інших людей, які, на його думку, є ще більшими грішниками, ніж він сам.
«Якщо кажемо, що не маємо гріха, обманюємо самих себе, і істини немає в нас (1Ів.1: 8). Апостол застерігає людей від такої спокуси. Не помічати гріха далеко не означає бути вільним від нього. Адже, як пише пророк Єремія: «Лукаве серце людське, найбільше і вкрай зіпсоване» (Єр.17:9). За всю світову історію жила лише одна людина, яка не здійснила жодного гріха – це Ісус Христос: «І ви знаєте, що Він явився для того, щоб взяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха» (1Ів.3:5) .
Давайте подивимося, як різні люди ставляться до гріха.
Ті, хто живе на своє задоволення
Багато хто часом не замислюється про вічність. Їхній девіз: «Живи тут і зараз, не думай про майбутнє, адже живемо один раз». Якщо прийняти таку позицію, то слід жити на втіху і не думати про наслідки.
Але мудрий цар Соломон говорив: «Веселись, юначе, в юності твоїй, і нехай їсть серце твоє радості за днів юності твоїй, і ходи дорогами серця твого і видінням очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд» (Еккл.11:9). Бог не каже, що земні насолоди – це погано, але дає зрозуміти, що за всяку дію людина дасть звіт. Будь-яке почуття і потяг, кожен вчинок «будуть приведені Богом на суд», тобто не уникнуть Його оцінки — схвалюючої чи засуджуючої. Незалежно від того, чи вірить людина в життя після смерті чи ні, вона все одно настане, а де її проводитимеш, треба вирішувати вже зараз.
Агностики
Агностики вважають неможливим пізнати істину у питаннях існування Бога чи вічного життя. На думку християнина, Бог є. На думку атеїста Бога немає. Агностик утримується від судження, кажучи, що немає достатніх підстав ні для підтвердження, ні для заперечення існування Небесного Творця.
Більшість агностиків захоплюються життям і вченням Ісуса Христа, викладеними в Євангеліях, але не більше, ніж захоплюються біографією якоїсь іншої відомої людини. А також утримуються від висловлювань про питання вічного життя.
Щодо гріха, агностики вважають це поняття марним. Вони припускають, що є добрі вчинки та погані. Більше того, за поганими вчинками має слідувати покарання, але лише для виправлення людини на краще. А якщо гріх – марне поняття, то немає потреби і в жертві Ісуса Христа.
Християни
Християнин – це та людина, яка любить Господа і доводить це своїм життям. У перекладі з грецької, слово «християнин» означає «послідовник Месії (тобто Ісуса Христа)».
Як християнин ставиться до гріха? Він вірить, що його гріхи прощені завдяки жертві Христа, що він врятований і його жде вічне життя з Богом. Він повністю усвідомлює, що не може впоратися з гріхом без Бога, тому намагається постійно перебувати у вченні Христа, навчаючи себе Словом Божим, відвідуючи богослужіння, безперестанку молячись.
Як стати християнином?
Біблія каже: «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться» (Рим.10:13). Закликаючи ім’я Ісуса Христа, ти показуєш, що віриш у Нього.
Покликати Його ім’я – означає звернутися до Бога у молитві покаяння, розуміючи, що спасіння можна знайти лише через Христа. «Якщо сповідуємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди». (1Ін.1: 9). Коли ти сповідуєш свої гріхи в молитві покаяння, Бог прощає тебе. Адже Ісус уже заплатив за твої гріхи. «Бо Христос, щоб привести нас до Бога, постраждав одного разу за наші гріхи» (1Пет.3:18). Залишається тільки це прийняти і жити для Господа.
Звідки прийшов гріх?
Перший запис і згадка про гріх передається до Біблії у зв’язку з подіями, що відбувалися на небесах. Ангел Люцифер запишався і захотів бути рівним Богові (Іс.14:12-14). Бог вигнав Люцифера з неба за цей гріх гордості, і він став тим, кого Біблія називає дияволом, або сатаною.
Перший гріх землі описується у Бутті, глава 3. Він стався в Едемському саду. Бог сказав Адаму та Єві, що вони не повинні їсти плоди від дерева під назвою «дерево пізнання добра і зла» (Бут.2:16,17). Вони не послухалися Бога і їли від забороненого плоду. У такий спосіб стали грішниками.
Біблія говорить про гріх так:
– Порушення Божого закону, або беззаконня, є гріх (1Ів.3: 4).
– Непокірність або обурення проти Бога є гріх (Єз.2:3).
– Будь-яка неправда є гріх (1Ін.5: 17).
– Моральна нечистота, або розпуста, є гріх (2Цар.12:9,13).
