Усіх людей можна поділити на два типи: люди можливостей та люди проблем. Людина можливостей, як правило, позитивна, радісна, надихає і себе, та інших. Людина проблем зазвичай налаштована песимістично, часто впадає в зневіру та апатію, вона у всьому бачить проблему.
Життя постійно дає нам можливості. Але ми чомусь сприймаємо їх як проблеми.
Люди, обставини, час
Візьмемо, наприклад, ставлення людей. Для одних кожна зустріч з новою людиною – це можливість виявити до неї своє кохання, послужити їй, чимось допомогти. Але для інших нові люди – напруга та проблема. У результаті перші багато друзів, їх усі люблять. А другі самотні, замкнуті, внутрішньо напружені.
Те саме стосується обставин. Будь-яка обставина, навіть якщо нам здається, що вона несприятлива – це можливість виявити віру. До того ж, не завжди можливості приємні. І не завжди проблеми сумні. Все залежить від нашого ставлення до них.
А час – це можливість чи проблема? Звісно, можливість, скажете ви. Треба його використовувати на повну. Чому ж тоді так багато людей вбивають час, марнуючи його?
Ставлення до трьох речей – людей, обставин та часу – і визначає, які ми: люди проблеми чи люди можливостей.
Доступні можливості
А тепер розберемо деякі можливості.
Можливість робити добро. Із цього приводу є в Біблії одна дуже хороша ілюстрація – притча про доброго самарянина. Це розповідь про людину, яка їхала до Єрихону, на нього напали розбійники, пограбували його, побили, кинули біля дороги.
Мимо проходили люди, і кожен по-своєму сприймав побиту людину. Левит та священик побачили в ньому «проблему» і вирішили, що в них своїх турбот вистачає. Але йшов повз самарянин і побачив у цьому лежачому на дорозі людині «можливість», вклав у нього свої фінанси, час, турботу. І сьогодні весь світ навчається у цього самарянина.
Думаю, що люди, які забирають хворих дітей із дитбудинків, взяли приклад із цього доброго самарянина. Що рухає ними? Адже вони беруть чужих для них дітей і зазвичай із такими захворюваннями, які дуже складно чи взагалі неможливо вилікувати. Але такі усиновлювачі бачать у цьому можливість проявити кохання та турботу. І, зазвичай, вони – віруючі люди, якими діє Бог; які вірять, що любові в Богу достатньо, щоб через них дати її цим дітям. І незабаром усиновлені діти стають їм рідними, багато хто одужує, тому що отримують багато кохання.
Непопулярні можливості
Навіть наші невдачі та помилки можна використовувати як можливості. Наприклад, апостол Павло так сказав про себе: «Дякую тому, хто дав мені силу, Христа Ісуса, Господа нашого, що Він визнав мене вірним, визначивши на служіння, мене, який раніше був хулитель і гонитель і кривдник, але помилований тому, що [так] чинив через незнання, у невірстві» (1Тим.1:12-13). І, дійсно, тепер багато хто, читаючи про апостола Павла, може сказати: «Ну якщо такого хулітеля Христового Бог врятував, виявив йому милість і після цього так потужно використав у справі благовісті, отже, і до мене явить милість».
А хвороби – це проблеми чи можливості?
Хворобу важко сприйняти як можливість, вона справді створює багато неприємностей, пов’язана з болем, фінансовими витратами та багатьом іншим. Але при цьому хвороба – можливість виявляти віру, покластися на Бога, щоб потім свідчити про чудове зцілення. Я також знаю багато випадків, коли віруючі потрапляли до лікарень і там, у палатах, свідчили іншим хворим про Бога. Ті хворі каялися, приймали Ісуса Христа в серці, дехто навіть зцілювався. Отже, для когось хвороба – проблема, а для когось – можливість.
Навіть інвалідність можна використовувати як можливість. Всім відомий Нік Вуйчич – людина, яка народилася без рук та без ніг. Але він узяв свою проблему і перетворив її на дивовижну нагоду: став мотивуючим спікером, їздить по всьому світу, обіймає плечима людей і говорить їм про Ісуса Христа. І люди думають, дивлячись на його щасливі очі: треба по-іншому подивитися на свої проблеми.
Ті, хто проблеми звернув у можливості
Цар Давид був дивовижною людиною: він використовував кожну нагоду, щоб прославити Господа.
Згадайте хоча б історію із Голіафом. Ізраїль на той час воював з филистимлянами. І ось стоять війська один проти одного, і посередині поля ходить велика «проблема» на ім’я Голіаф. Ця величезна людина зневажає Бога, лає ізраїльтян, сміється з них. І ніхто не наважується битися з таким велетнем. Але тут на поле приходить Давид, щоб відвідати своїх братів, принести їм поїсти, впоратися про здоров’я, і чує: «Тому, хто переможе Голіафа, – царську дочку за дружину, звільнення від податків та різні привілеї!» Давид одразу побачив можливість і використав її. Бог підтримав Давида, і той із звичайної пращі вразив Голіафа. І доля його змінилася докорінно.
Але не все в житті було у Давида добре та гладко. Відбувалися й інші ситуації. Якось Давид згрішив – схилив до співжиття дружину свого соратника. А потім злякався і послав його на вірну смерть. Пророк від Господа прийшов у палац, викрив Давида. Давид покаявся. Причому не просто покаявся, але побачив можливість у цьому покаянні вплинути весь Ізраїль і написав Псалом (див. Пс.50). Цей Псалом стали співати Левитів у скинії, потім – у храмі. Багатоголосий Левитський хор голосно співав про гріхи Давида, і всі невірні чоловіки каялися разом із Давидом.
Є й інша історія – коли зі своїми придворними Давид змушений був тікати до пустелі, щоб не виявитися вбитим, бо стався переворот. Пустеля. Це проблема? Води немає, сонце пече, куди йти – незрозуміло. Усі стогнуть. Звісно, здається, що це проблема. Але Давид раптом побачив, що такі обставини надають йому дивовижну нагоду, якої в нього вже давно не було. І написав Псалом. Один із найкращих Псалмів, коли-небудь написаних Давидом. Це Псалом 62: «Боже! Ти Бог мій, Тебе від ранньої зорі шукаю я; Тебе жадає душа моя, за Тобою мучиться тіло моє в землі порожній, висохлий і безводний» (Пс.62:2). Приголомшливі слова! Вони співаються вже кілька тисяч років різними мовами, перекладаються на різні мелодії. Мені здається, що саме в скорботах народжуються найкращі Псалми, які прославляють Бога, і Давид використав цю нагоду.
Є й інший Псалом – 141, написаний Давидом у печері Адаламській у хвилину слабкості та розчарування у собі. Кожен з нас має такі хвилини. Якщо ви розчарувалися в собі, почитайте Псалом 141, у ньому є надія. Кожну свою можливість у житті, яку Давид зустрічав, він хотів використати для Бога. І тому неодноразово він названий у Біблії другом Божим.
Є у Святому Письмі також історія про вдову, до якої прийшов пророк Ілля і попросив спекти йому коржик. Вдова мала останню жменю борошна, але вдова вирішила сприйняти прохання пророка не як проблему, а як можливість бути слухняною Богу і послужити Божому пророку. Вдова спекла йому коржик, і з тих пір борошно в діжці вдови не вичерпалося, цією мукою вдова та її син харчувалися ще дуже довго.
Нам потрібно змінювати мислення і всі наші проблеми перетворювати на можливості.
Ті, хто не скористався своїми можливостями
Є в Біблії чимало прикладів людей, які своїми можливостями не скористалися. Один з них – багатий юнак, якому Ісус запропонував продати все, що той має, роздати гроші жебракам і піти за Ним. Цілком імовірно, ця людина могла б стати ще одним Апостолом, який, подібно до апостола Павла, розповідав би скрізь і всюди про те, як почалося його нове життя з Христом. Але він цією можливістю користуватися не захотів.
Понтій Пілат. Він також мав вибір: помилувати Христа або відправити Його на страту. До того ж увечері, напередодні страти, до Нього прийшла його дружина і сказала: «Не роби зла цій людині, бо я у сні багато постраждала від Нього». Пілату було надано вибір. І сьогодні Пилат – це ім’я загальне, що означає тих, хто робить зло добрим людям, хто судить добрих людей незаконно, нечестиво.
Юда Іскаріот. До того моменту, поки Іуда не привів солдатів до Ісуса, Юда ще мав можливість відмовитися від свого плану зради. Хіба він не відчував цієї можливості? Але йому так не хотілося розлучатися зі сріблом у кишені, яку він отримав за зраду Христа. І це срібло виявилося йому на смерть.
Багач із притчі, яку розповів Христос Своїм учням (див. Лк.16 гл.). Цей багатій «бенкетував блискуче», у нього було багато грошей і багато можливостей. Але він їх вживав лише собі. А головною нагодою – допомогти бідному Лазарю, який помирав біля його воріт, – він не скористався. Багач вважав бідняка своєю проблемою. Але, як з’ясувалося пізніше, головною проблемою багатія стало те, що він опинився в пеклі. І там він побачив бідняка Лазаря, який був у раю. І так хотілося багатію помінятися місцями з Лазарем, але було пізно. Якщо ми і будемо про щось шкодувати там, на небесах, то тільки про втрачені можливості.
Отже, проблема чи можливість – це залежить від кожного з нас. І потрібно шукати знання від Господа про те, як максимально використати всі наші можливості, закладені у молитві, у вірі, у церкві, у фінансах, у ближніх, навіть у труднощах та випробуваннях. Хай благословить нас усіх Господь!
