Зміст молитов, які ми підносимо, може бути різним – покаянним, прохальним, хвалебним і подячним. Найчастіше ми звертаємося до Бога з проханнями про допомогу та розуміння. І чим складнішою є ситуація, в яку ми потрапляємо, тим гарячішими та щирішими стають наші молитви. Але коли Бог посилає нам допомогу, ситуація виправляється, і ми, в кращому разі, вигукнемо: «Слава Богу, все позаду». А то й зовсім забуваємо подякувати Йому.
Але чи потрібно дякувати Господу, оспівувати Його, висловлювати свою вдячність? Адже Господь досконалий і ні в чому не має потреби. Допомагаючи людям, Він не очікує від них похвали, визнання чи уваги — Йому це не потрібно.
Люди шукають слави на землі, бо є честолюбними або невпевненими в собі. Вони здійснюють певні вчинки, щоб отримати визнання, увагу чи навіть вигоду. У наш час слава часто набуває комерційного значення. Але Господові не потрібні наші похвали та прославлення. Він володіє всім, про що й каже людині:
«Якби Я зголоднів, то не сказав би тобі, бо Мій всесвіт і все, що наповнює його» (Пс. 49:12).
З цих слів можна зрозуміти, що Всевишній ні в чому не має потреби. Але це не зовсім так. У Нього є одна, найголовніша потреба – спасіння кожної людини та її повернення до Царства Небесного. Інакше жертва Христа була б даремною.
Любов Господа до людей
Господь любить усіх – і праведників, і грішників, не роблячи між ними різниці. Але Він знає, що грішника втратити набагато легше, якщо той не стане на шлях покаяння.
Тому Господь дає кожній людині можливість виправитися, проявити найкращі якості. У такі моменти просвітлення, коли людина чинить по-християнськи, пробивається світло крізь її гріховну оболонку. Так само, як батько радіє одужанню своєї дитини після тяжкої хвороби, так і наш Небесний Отець радіє, коли ми очищаємося від найстрашнішої недуги – гріха.
Тож Бог радіє, коли ми дякуємо Йому, визнаючи цінність Його діянь. Подяка не тішить самолюбство Всевишнього, бо Він не має жодних вад. Але вона показує, що в людях є добрі й світлі почуття – вдячність, любов, смирення.
Прославлення Бога у вдячних молитвах наближає нас до Нього, допомагає усвідомити Його велич і прийняти Його волю. Щира подяка Тому, хто вирішив наші, здавалося б, нерозв’язні проблеми, запалює в серці надію й укріплює віру.
Отже, вдячні молитви потрібні не Богові, а самим людям. У ці моменти ми приєднуємося до хору ангелів і святих, які перебувають у присутності Господа і живуть у вічному блаженстві. Ми відкриваємо свої найкращі людські якості.
Як дякувати Богові?
Подячні молитви, виголошені в храмі разом із громадою, викликають особливе духовне піднесення. Відчуття присутності Святого Духа серед тих, хто молиться, надзвичайно хвилююче й зворушливе.
Але й домашня молитва, вимовлена зі сльозами, щиро, на колінах, від усього серця, буває навіть більш утішною та обнадійливою. У такі моменти багато хто відчував невидиму присутність небесних сил, які приєднувалися до цієї молитви.
Однак буває інакше: хочеться подякувати Богові, але ні в храмі, ні вдома не відчувається особливого піднесення. Почуття вдячності є, ми беремо молитовник і читаємо тексти подячних молитов. Але слова звучать механічно, без внутрішнього тепла, і важко налаштуватися на потрібний лад.
Не варто впадати у відчай. Молитва — це також праця. Якщо немає глибокого внутрішнього відчуття, треба проявити терпіння і продовжувати молитися. З часом прийде духовне налаштування, і вдячність стане щирою та усвідомленою.
Грішити легко, а для набуття Царства Божого потрібні зусилля – насамперед молитва і смиренна віра.
