Як молитися, щоб Бог почув і допоміг?


У молитві людина спілкується з Богом. У Православному «Катехизисі» митр. Філарета так і сказано: розмова душі з Господом, тобто діалог. Часом молитва може перетворитися в монолог і з боку, буває, виглядає як малоразборчівое побіжне вичитування молитовного правила або Псалтиря.

Молитовний діалог не означає, що Господь явно відповідає на молитву людини, а скоріше те, що людина повинна так чи інакше:

бути впевнена, що Бог існує;
відчувати присутність Божу;
сподіватися, що Бог прийме її молитву.

Гордість як головна перешкода в молитві

Апостол Петро в своєму першому Посланні (глава 5, вірш 5) писав: «Бог гордим противиться». Тому, щоб людина була почута в своїх молитвах, їй необхідно молитися смиренно. З цього приводу пригадується притча Христа про фарисея і митаря. Фарисей в молитві підіймав самого себе, хоча і дякував Богові, але через свого марнославства не здобув благовоління Божого. Грішний митар, б’ючи себе в груди, скрушно вимовляв: «Боже, будь мені милостивий грішному» і перед очима Божими став вище фарисея, праведного у виконанні зовнішніх обрядів.

В Євангелії від Іоанна ми знаходимо такі рядки: «Грішників Бог не слухає». І там же далі читаємо: «Слухає того, хто шанує Бога і творить Його волю».

Здавалося б, Господь адже чоловіколюбець, як же Він не слухає грішних людей? Справа в тому, що грішники бувають різними:

Грішник, що не кається у своїх гріхах, не буде почутим Богом.
Грішник, який щиро кається, умилостивлює Бога і більш має надії на те, що його молитви будуть почутими і виконаними.

Коли ще молитва залишається марною?

Мабуть, кожен  стикався на особистому досвіді з тим, що Господь не всякий раз поспішав виконувати прохане в молитві. Дехто навіть після цього переставав взагалі просити Бога про щось і навіть втрачав віру. Чому так відбувається?

Важливо: Про це писав ще апостол Яків, що людина може не отримувати прохане тому, що прохання його на зле, або заради задоволення своїх прагнень.

До Бога не можна підходити з людською логікою – Він нескінченно її вище і мудріше. Він не діє за людськими примхам на кшталт джина. Йому відомо і минуле, і сьогодення, і майбутнє, і помисли кожної людини. Таким чином, від Нього не сховається лукавство людини, якщо та буде просити про щось, але живити при цьому неправедні задуми.

Мрійливість
Святі отці застерігають від прагнень під час молитви до одкровень, високим духовним станам, солодким почуттям і мрійливості, які так популярні в східних культах і у католиків. У Православ’ї подібні стани небезпечні тим, що вони можуть залучити людину в «духовну красу», або «спокушення», що означає:

Ухвалення демонічного впливу або власних фантазій за божественне, і як наслідок другий пункт;
Уявлення про те, що досяг певної міри чистоти або праведності.
У православному розумінні молитва повинна бути “тверезою”, без уявлень образів святих або ангелів в уяві.

Важливо: Якщо під час або після молитви вас відвідав образ у вигляді Христа, Богородиці, святого або ангела, проявіть граничну пильність, оскільки демони можуть обманювати людей, будучи в образі якогось святого.

Запобіжні заходи:

За твердженням святих отців, людина, не очищена від пристрастей і не здобувша християнського смирення, не здатна сприймати спілкування зі святими.
Перехрестіться самі і перехрестіть з’явившийся вам образ, потім попросіть його прочитати Ісусову молитву. Святий не образиться від цього прохання, а навпаки похвалить за розважливість. Демони ж не здатні прочитати виразно цю молитву, вони неодмінно її почнуть перекручувати або не зможуть вимовити до кінця.

приклади:

Преподобному Микиті було явище демона в образі ангела. Святий не розпізнав обману і вклонився такому «ангелу». Після цього Микита довгий час перебував в «принаді» і в покорі нечистому духові, поки, нарешті, по молитвам монахів він не звільнився від демонічного впливу.
До святого Ісаакію вночі під час молитовного чування з’явилися демони в образі ангелів, яким він вклонився, забувши про запобіжні заходи. Біси тоді здобули над ним владу і змусили його танцювати до втрати свідомості. Святий довгий час після того, що сталося не міг ні поворухнутися, ні говорити, ні чути, ні їсти. За молитвами преп. Феодосія він через якийсь час прийшов в себе і щиро покаявся.

Господь просить нас бути небагатослівними в наших молитовних проханнях: «Не говоріть зайвого, коли молитеся …» (Матв. 6 розділ)

Коли апостоли просили Христа навчити їх правильній молитві, Він їм передав «Отче наш». Незважаючи на всю її простоту і стислість, в ній є все те, про що потрібно просити у Бога. У рядках «хліб наш насущний» слід розуміти їжу взагалі, в «визволи від лукавого» – прохання зберегти від всякого зла, конфліктів, сварок, нападок і спокус.

Св. Іоанн Златоуст стверджував, що «Отче наш» – це зразок молитви і що Богові бажані не велика кількість слів, а пильність душі. На основі цієї молитви не забороняється молитися власними словами. Як говорив св. Василь Великий, порядок молитов повинен бути при цьому таким:

Прославлення Бога;
Дяка за все про Божі благодіяння;
Сповідування своїх гріхів;
Прохання благопотребного для себе, але більш за все того, що необхідно для порятунку душі.
Що потрібно для правильної молитви?

Деякі люди вважають, що молитися потрібно лише в храмі. Насправді особиста молитва може відбуватися в будь-якому місці і у всякий час, як писав про те апостол Павло.

Молитися можна як перед іконою, так і без неї.

Важливо мати:

увагу і зосередженість;
смирення;
покаянне почуття;
страх Божий;
наполегливість в проханнях;
подяку Богу.
православний молитвослов – відомий також під назвою «молитовне правило». У ньому зібрані стародавні молитви святих отців (в основному 4 століття), які пізніше були передані віруючим. Воно допомагає засвоїти правильний молитовний настрій.

Порада: Не вичитуйте молитовне правило механічно і поспішно заради дотримання формальностей.

 


ІНШІ СТАТТІ