“Вага молитви” (притча)


Якась жінка у старому вбранні увійшла до продуктової крамниці. Наблизилася до господаря і стиха спитала, чи може вонаі взяти трохи їжі “в кредит”. Пояснювала йому, що чоловік її важко хворий і не може працювати, а їхні чет­веро дітей сидять вдома голодні.

Господар буркнув, гублячи терпіння, і наказав їй іти геть.

Але жінка благала його;

– Прошу вас, я скоро принесу гроші!

Власник крамниці твердо заявив, що не дає “в кредит”, і порадив їй пошукати іншої крамниці у тім районі.

Один клієнт, який там перебував, підійшов до нього і по­просив, аби він прислухався до прохання жінки. Господар крамниці неохоче спитав жінку:

– Чи маєте список продуктів?

– Так, пане, – відповіла із проблиском надії у голосі.

– Добре! – сказав власник. – Покладіть список на ваги. Я дам вам стільки товарів, скільки важить той список.

Жінка на хвильку завагалася. Опустивши голову, ви­тягнула із торби клаптик паперу і щось поспішно на ньому написала. Поклала папірець на шальку терезів, трима­ючи голову опущеною.

Очі господаря крамниці і клієнта розширилися від зди­вування, коли побачили, що шалька терезів раптом опусти­лася і залишилася у тій позиції. Глянувши на вагу, власник прошепотів: «Нечувано!»

Клієнт усміхнувся, а власник почав накладати пакети з продуктами на другу шальку терезів. Він ставив на неї ко­робки і банки, проте вага не рухалася. Накладав продукти зі щораз більш непривітною гримасою на обличчі.

Врешті, взяв папірець і подивився на нього, синій від злости і дуже збентежений. Це не був список продуктів. Це була молитва: «Боже, Ти знаєш, в якій я ситуації, і знаєш, чого потребую. Все віддаю у Твої руки!»

Власник крамниці дав жінці все, чого вона потребувала, у незручному мовчанні.

Жінка подякувала і вийшла із крамниці.

Тільки Бог знає вагу молитви.

Бруно Ферреро


ІНШІ СТАТТІ