Поки покладешся на спочинок, зроби собі короткий іспит совісти: пригадай собі всі свої гріхи, якими Ти сьогодні зневажив (зневажила) Господа Бога. Пригадай собі нинішні злі вчинки, слова і думки та, збудивши в собі щирий, досконалий жаль, молися ось так:
“Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе! З великого милосердня Твого ніколи не покидай раба Твого, а завжди в мені перебувай. Ісусе, Добрий Пастирю Твоїх овець, не віддавай мене не поталу змієві і не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в мені є насіння зла.
Отже, Ти, Господи Боже, поклоніння достойний, Царю Святий, Ісусе Христе, охорони мене, коли я спатиму, тим Світлом, що ніколи не меркне – Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх учнів. Подай, Господи, і мені, недостойному рабові
Твоєму, спасіння Твоє на ложі моїй, просвіти розум мій світлом зрозуміння Святої Євангелії Твоєї, душу – любов’ю до Хреста Твого, серце – чистотою Слова Твого, тіло моє – Твоїми Страстями безвинними, думку мою Твоїм смиренням охорони і в слушний час підведи мене від сну на похвалу Тобі. Бо Ти Препрославлений єси з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим Духом навіки. Амінь.”
