Вітаю вас, дорогі читачі. Сьогодні хочу поділитися з вами ще однією притчею. Попри те, що в ній йдеться про Бога, пропоную поглянути на неї ширше — в більш світському, символічному сенсі.
У цій історії Бог може уособлювати:
Всесвіт
Мудрість
Пізнання світу
Пізнання себе
Тобто — духовність, усвідомленість, єдність з життям і природою.
Притча
Одному чоловікові було сумно й важко. Він підвів очі до неба й почав молитися:
— Не розумію, чому все в мене йде не так. Усе валиться з рук, хоча я живу праведно. Господи, якщо Ти поруч, якщо чуєш мене — дай знак. Я хочу знати, що Ти зі мною.
Опустивши голову, він не почув відповіді.
Але він і не помітив, як над його головою сяяли зорі — ніби тисяча ясних очей, якими Бог дивиться на нас.
Наступного дня він знову звернувся до Бога:
— Я в розпачі, я заплутався. Поговори зі мною. Дай знак, що в мене є сили все змінити.
Та й цього разу чоловік не почув нічого. Засмутився ще більше.
А тим часом — блиснула блискавка й загримів грім. Але, мабуть, навіть цей могутній голос не здався йому достатньо гучним.
І знову чоловік молився:
— Мені боляче, сумно. Заспокой моє серце. Покажи, що все владнається. Дай мені мир у душі.
Він плакав, бо вважав, що й цього разу відповіді не отримав.
І не бачив, як навколо стрекотіли цвіркуни, як теплий вітер лагідно гойдав траву й листя, як дзюркотів струмок. Усі ці мелодії Всесвіту не змогли втішити його.
Він продовжував сумувати:
— Господи, дай мені повірити, що оновлення можливе. Що існує нове життя — і воно буде й для мене.
Але він навіть не глянув навкруги. Надворі панувала весна — справжній символ відродження природи й усього живого. Цей цикл повторюється щороку, та чоловік не побачив у ньому знаку.
— Господи, Ти зовсім мене не чуєш, — зітхнув він. — Я більше не турбуватиму Тебе. Якщо Ти справді поряд — дай мені хоч один знак. Поклади руку на моє плече, торкнись мене, підтримай…
Минуло кілька хвилин. Розчарований, він пнув камінь і рушив додому. Він так і не дочекався Божого дотику.
У пориві злості він навіть не помітив, як струсив із плеча метелика, пошкодивши йому крильце. А всього хвилину тому ця довірлива істота сіла на нього — ніби тихий дотик Бога.
Навіть це він не визнав знаком…
А ви, дорогі читачі, чи відчували коли-небудь, що Бог — або Всесвіт, або Життя — посилає вам знаки? Чи навчилися ви їх помічати?..
