«Насолоджена чиста і постійна пам’ять про Ісуса, що буває в серці, і те, що походить від неї, невимовне просвітництво». Св. Марк, митрополит Ефеський.
Ісусова молитва – це євангелія, скорочена до восьми слів.
Так кажуть ченці, так кажуть святі отці та священики. А ось звідки цей вислів пішов – ніхто не знає.
Преподобний Паїсій Святогорець дуже любив Ісусову молитву.
Та й чи так це важливо? Головне, що ця коротка молитва – «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене, грішного» – дозволяє людині перебувати в живій присутності з Богом і в покаянні.
І зовсім не випадково у Ісусової молітви безліч назв. Її називають «розумно-серцевим робленням», «робленням серця», «розумною молитвою», «таємною молитвою», «священною молитвою», «серцевою молитвою», «молитвою затвору розуму та серця», «тверезіння», «зберігання розуму» .
Коли відомого своїми духовними настановами та подвижницьким життям преподобного Паїсія Святогорця, грецького схимонаха та старця Афонської гори, запитували про те, як вимовляти Ісусову молитву, він відповідав:
– «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене». Якщо важко, то «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене».
– А чи треба додавати слово «грішного» чи «грішну»?
– Тільки на початку, щоб налаштуватися на молитву. Коли людина налаштується на неї, повторення цього слова вже не має сенсу. Є вже потрібний стан душі. І сама Ісусова молитва є покаяною та очищаючою.
Що ж говориться про Ісусову молитву у святому Євангелії?
Торкаючись у своїх працях цієї гострої теми, святитель Ігнатій свого часу писав:
– Не подумай, що вона – встановлення людське: вона – встановлення божественне. Встановив і наказав найсвятішу молитву Ісусову Сам Господь наш, Ісус Христос.
Після Таємної Вечері, на якій створено найбільше з таїнств християнських – свята Євхаристія, Господь у прощальній бесіді з учнями Своїми, дав найвище вчення, і найважливіші, остаточні заповіді. Між цими заповідями Він дарував дозвіл і заповідь молитися Його ім’ям.
«Амінь, амінь кажу вам, – сказав Він Апостолам, – бо коли ще просите від Отця в Ім’я Моє, дасть вам» (Ів.16:23).
«Якщо просите від Отця в Моє ім’я, то створю; Нехай прославиться Батько в Сині. І коли просите в Ім’я Моє, Я створю» (Ів.14:13–14).
«Досі не просите нічого в ім’я Моє: просіть, і приймете, нехай буде ваша радість сповнена» (Ін.16:24)
Відомо, що святитель Ігнатій, згодом єпископ, був послушником в Оптиному Скиті.
Якось він спитав одного ченця: “Скажи отче, на користь моєї душі, – чи саморухлива у тебе молитва?”. Той, бачачи, що питання задано не з цікавості, сказав: “Слава Господу, що сподобив мене цього дару, з яким я тепер ніколи не розлучаюся; але отримав його раптово, ніби блискавка осяяла мене одного разу після багатьох років трудової молитви”.
У Скиту в той час були ченці, які по 40 років молилися, але вона в них залишалася трудовою, оскільки «думки розходилися».
Отця Амвросія теж якось запитали: “На якому слові в молитві Ісусовій наголошувати? Чи не на слові Ісус?” – “Це велике слово Господа, – відповів старець, – але для нас, немічних, корисніше наголошувати на слові “грішний””.
Щоб було зрозуміло, нижчий ступінь Ісусової молитви – це її проста вимова. Вища – молитва творча – здатна, за твердженням ченців та старців, «навіть гори пересувати».
Тільки святі досягали вершини цієї молитви, що відкривала їм ворота раю. Наприклад, преподобний Серафим досяг високої слави, минаючи всі ангельські чини. Він сподобився вихваляти Бога в серафимському чині. З ними він і нині волає до Господа: «Свят, Свят, Свят».
Ісусова молитва просвітлює і простих людей, роблячи їх великими духовними мудрецями.
Більш того, за визнанням святих отців, молитва Ісусова має таку величезну силу, яка здатна відчинити людині двері до Раю.
Читайте молитви і не забувайте дякувати Господу Нашому, Матіні Богородиці, святим і ангелам. І ніколи, за жодних обставин не падайте духом!
