Цей псалом займає особливе місце серед усіх псалмів. Його читають у складі шестопсалмію на всенічній. У цей час у храмах загасають майже всі свічки, і стоїть особлива тиша.
Псалом має покаяний характер – Давид, коли писав цей псалом, розумів, що всі його страждання заслужені. Він бачив свої гріхи, але благав Господа про прощення та допомогу. Це були дуже важкі часи для царя Давида – він був хворий фізично, його друзі і навіть рідний син Авесалом повстали проти нього.
Людина слабка, і тому грішить і часто падає, знову і знову падає в ті самі ями, доводячи душу до абсолютного розпачу. Тут прагнення полягає в тому, щоб піддатися своїй гріховній природі і перестати чинити опір могутнім силам гріха. Проте на це питання є відповідь. Якось до якогось старійшини прийшов учень і сказав: “Батьку, я впав! Старійшина відповів: “Вставай! Він знову приходив до старійшини і казав: «Я впав!». і Старійшина незмінно відповів: «Піднімайся!» «Доки я повинен продовжувати вставати?» – учень запитав, і старійшина відповів: “До того дня, коли ти віддаси свою душу Богові! Таким чином, кожного разу, коли ми відчуваємо, що впали, Таїнство покаяння говорить нам встати».
Оскільки весь гріх не лише проти Бога, а й проти ближнього, сповідь і покаяна дисципліна в ранній Церкві були суспільною справою і відбувалися публічно перед усією місцевою християнською громадою. Однак згодом сповідь перетворилася на приватну акцію між священиком і тим, хто кається, і священикові заборонено розкривати третім особам те, що він дізнався у сповіді.
1. Псалом Давидів. На пам’ятку.
2. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
3. Бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене…
4. Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
5. Бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
6. Смердять та гниють мої рани з глупоти моєї…
7. Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
8. Бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця…
9. Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого…
10. Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
11. Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною…
12. Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль…
13. Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
14. А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває…
15. І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
16. Бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
17. Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
18. Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
19. Бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
20. А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги…
21. Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром…
22. Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
23. Поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!
(Псалми 37:1-23)
