Ревнощі доставляють проблеми багатьом сім’ям, безжально руйнує стосунки. Бувають виправдані ревнощі, але часто для них немає підстав.
Як підходити до цього питання з обох поглядів — того, хто ревнує, і того, хто нібито винен і викликав ревнощі свого подружжя?
Якщо ви коли-небудь відчували ревнощі, то знаєте, наскільки є важким це почуття. Вони роз’їдають душу, збуджують гнів і штовхають до помсти. Ревнощі хтось порівняв зі зброєю, за допомогою якої вони сварять людей і провокують скандали. І це справді так. Уражене самолюбство чоловіка і почуття власництва здатне заглушити голос розуму і зробити людину дурнем. Такі ревнощі називається в Біблії жорстокими, як пекло: «Люті, як пекло, ревнощі; стріли їх – стріли вогняні; вони як полум’я дуже сильне» (Піс. 8:6).
Види ревнощів
Обґрунтовані ревнощі можуть виникнути у будь-якій парі, коли є стурбованість про близьку людину. Зазвичай це трапляється або за браком інформації про одного з подружжя, або, навпаки, за наявності «компромату». При цьому в одного з подружжя насправді можливі зв’язки на стороні, отже, у другої половини з’являється привід для занепокоєння. У такому разі між чоловіком і дружиною необхідна чесна розмова, в якій би один зізнався у своїх ревнощах, а другий – у своїй невірності або, навпаки, у вірності, щоб розвіяти непотрібні підозри.
Якщо говорити про патологічні ревнощі, то, як правило, вони не бувають пов’язаны з реальністю і будуються на уяві та фантазіях. Виникають такі ревнощі у людей з низькою самооцінкою або у тих, хто вже зіткнувся у житті зі зрадою. Безпричинні ревнощі можуть сягати крайніх форм, які включають агресію чи суїцид.
Як руйнуються сім’ї
Згадується одна історія, яка, на мій погляд, є типовою для сімей, де один із подружжя одержимий ревнощами.
Моя знайома виходила заміж з великого кохання. Майбутній чоловік буквально носив її на руках, задаровував квітами і всім розповідав про свої сильні почуття. Напевно, почуття були, але, скоріше, не кохання, а почуття “власності”. Буквально наступного дня після весілля подрузі було заборонено все: влаштовуватися на роботу, виходити на прогулянку самостійно, спілкуватися з подругами, а тим більше, зі знайомими чоловіками. Мотивував він це дуже просто: «Я тебе так люблю, що не дозволю нікому в мене забрати. А ти запам’ятай: якщо мені зрадиш – уб’ю!
І він, справді, у пориві божевільних ревнощів кілька разів піднімав на дружину руку протягом недовгого спільного життя. Причому моя знайома навіть у думках не намагалася йому зраджувати і завжди намагалася не подавати приводу для підозр. Але її чоловік не переставав очікувати, що його ось-ось зроблять «рогатим», і ревнував дружину «до кожного стовпа». Одного разу він у пориві гніву побив сусіда лише за те, що той припаркував машину поряд із автомобілем його дружини. Викликали поліцію, розбиралися довго і галасливо. Після цього подруга набралася сміливості та пішла від чоловіка-тирана. Вони прожили всього рік.
Як чинити «жертві» ревнощів?
Людина, яку ревнують, зазвичай мало що може змінити. Адже зазвичай ревнує той, хто більш ущербний душею, хто не вміє довіряти і любити по-справжньому.
Можливо, у ревнивця проблеми із самооцінкою, комплекси, що йдуть далеко з дитинства. У такому разі завіряти його в коханні має мало сенсу. Йому потрібний Бог, Його зцілююча любов. А інакше душевні проблеми чоловік, який ревнує, буде проектувати на кохану людину. І ревнощі постійно підживлюватимуться страхами, що його, такого негідного, скоро змінять на когось молодшого, багатшого, розумнішого.
Часто ревнощі на порожньому місці свідчать, що людина має психічні проблеми. Це найскладніший випадок, тому що може знадобитися допомога фахівця. Не розпочавши вчасно лікування, ревнивець ризикує запустити хворобу, а розвиток психічного розладу може загрожувати як йому самому, і його близьким.
Можливий ще один варіант, коли ревнуючий сам здатний на зраду (зраджував раніше або збирається зрадити) і, знаючи про свою зрадливість, підозрює в тому ж і своє подружжя.
У будь-якому разі страждають обидві сторони — і той, хто ревнує та мучиться, і той, кого ревнують, бо в цій ситуації майже нічого не залежить від нього.
Духовний підхід
Проте дещо людині, яка опинилась у парі з ревнивцем, можна зробити. Якщо з її боку почуття до чоловіка ще збереглися і є бажання врятувати шлюб, потрібно звернутися за допомогою до Бога. У молитві принести свою другу половинку Господу і просити для неї покаяння та звільнення. Дуже часто за неприборканими ревнощами стоїть нечистий дух, який посилює вогонь пристрасті. Ревнощі в тій якості, які руйнують близькість, викликаючи страх і навіть ненависть, з християнської точки зору є гріхом.
У Біблії дано визначення тим відносинам, які мають бути у шлюбі: «Кохання не шукає свого, усьому вірить, всього сподівається». Саме на взаємній довірі та повазі, вірності та чесності тримається якісне подружжя. Якщо цього немає: чоловік чи дружина самі дають привід підозрювати у зраді, надмірно контролюють один одного, не довіряють, вимагають постійних доказів вірності – такий шлюб заснований не на коханні. У всякому разі, не на тій Любові, про яку говорить Бог і яка є еталоном стосунків.
А якщо ревнощами страждаю я?
З одного боку, нам легко виправдати свої ревнощі. Вони начебто сигналізують про те, що треба захищати стосунки, рятувати шлюб. І це правильно, якщо ми зможемо відкрито поговорити з партнером, спробуємо зрозуміти його і, якщо потрібно, пробачити. Але в той же час самі по собі ревнощі не можуть нормалізувати стосунки, не вилікують наш біль. Ревнощі завжди спрямовані проти нас і проти іншої людини. У ній немає жодної краплі позитивної наповненості. Ревнощі дуже близькі до агресії і тягне у себе образу, підозрілість, ненависть, бажання помсти, злопам’ятство, розпач, і іноді навіть убивство.
Перемога над собою
Для того, щоб звільнитися від ревнощів та болісної підозрілості, потрібно, по-перше, визнати наявність проблеми та взяти відповідальність на себе.
По-друге, доведеться змиритися з думкою, що жоден шлюб не застрахований від зрад. Ніхто не дасть гарантію, що чоловік чи дружина встоять у спокусах і збережуть вірність. Але, разом з тим, у кожного з нас є надія на Господа, який має сильний захист сім’ї і дати сили утриматися від зв’язків на стороні. Тому – молимося за себе, за дружину, про стосунки в сім’ї і робимо це постійно.
По-третє, вчимося довіряти Богу і звільняємося від надмірного контролю: не перевіряємо телефон чоловіка, його рахунки, не панікуємо, якщо не взяв одразу слухавку, і не влаштовуємо допит із пристрастю. Поважаємо грані партнера в шлюбі. Пам’ятаємо, що кохання довіряє, не ґвалтує і не пригнічує. Кохання насамперед віддає себе іншому, не вимагаючи нічого натомість. Предмет любові для неї – не річ, і ми не простягаємо на неї права власності. Справжня любов поважає в іншому ту вільну волю, якою наділив її Господь.
Зміцнюйте ваш союз
Ревнощі – це завжди ознака не тільки дефіциту довіри в сім’ї, але і особистої уваги. Якщо дружина завжди хвалить чоловіка за успіхи на роботі, не порівнює з іншими, намагається бути привабливою для нього, дає можливість відпочити та годує смачним обідом, то чоловік залишається ситий та задоволений.
У свою чергу, коли він завжди ніжний і уважний з дружиною, робить їй компліменти і помічає старання по дому, то й дружина матиме менше приводів для розчарування.
Приділяйте час для спілкування, будьте зрозумілі та «прозорі» для свого чоловіка. Пам’ятайте, що ревнощі – це риба, яка водиться в каламутній воді!
І, мабуть, найголовнішою умовою для сімейної гармонії є спільна віра в Бога. У будинку, де шанують Христа, разом моляться і відвідують церкву значно менше шансів оселитися ревнощів. Адже кохання не шукає свого.
