Доброго дня. Мене звуть Аргіріс Мітціс. Я живу в місті Мегалі-Вриси, округ Килкис (Греція). Сьогодні я поділюся з вами тим, що я пережив після клінічної смерті. Я порадився зі своїм духівником, і він запропонував мені розповісти про це людям. Швидше за все, деякі з вас посміються наді мною. Але якщо хоча б один зі ста повірить тому, що я розповім, це теж буде непогано: може бути, хоч одне серденько спасеться. Якщо деякі засумніваються і скажуть, що я «перебільшую», то я можу показати їм документи з лікарні, що доводять правдивість моїх слів.
Я був людиною, яка вела неправильний спосіб життя. Ночами я працював в барі і не перестаючи лихословив і зневажав Господа і Матір Божу. Для мене не було нічого святого.
Одного разу у мене почався серцевий напад, і я потрапив до лікарні. Мені зробили коронарографію, щоб зрозуміти, що відбувається.
Навіть перебуваючи там, в лікарні, я продовжував страшно лаятися і поносить Господа Ісуса Христа і Богородицю. Які слова я говорив – просто страшно згадати. Отримавши результати коронарографії, лікарі прийняли рішення зробити мені операцію на серці, встановити спеціальний балон і стент (балонна ангіопластика і стентування).
Почалася операція, я був під місцевим наркозом. Мені зробили укол в хребет, я зовсім не відчував болю. У мене оніміли кінцівки, і в якийсь момент я відключився.
Я опинився в якомусь іншому місці, в повній темряві. Навколо мене були душі людей, які кликали на допомогу і просили про помилування. Кругом стояв страшний сморід. Хтось боляче вдарив мене, і я відчув сильний опік на правій руці.
Щоб ви хоч трохи відчули мої відчуття, уявіть, що ви опинилися в кімнаті, де вимкнене світло. Хтось затиснув вам рот і ніс, і ви не можете дихати. А в вухах стоять крики і стогони. Лунають голоси: «Помилуй нас! Спаси нас! Забери нас звідси!» Тоді-то я зрозумів, що перебуваю в пеклі. Я відчував себе тією ж особою, що і раніше, але у мене не було тіла: ні рук, ні ніг … Я нахилив голову вниз, щоб оглянути себе, але нічого не побачив. У якийсь момент переді мною з’явилися червоні палаючі очі, вони дивилися прямо на мене. Потім я почув владний і гучний голос: «Нарешті-то ти прийшов, я чекав тебе. Я – такий-то». І він назвав своє ім’я. Я не хочу говорити про це сатанинське ім’я вголос. Потім він почав сильно бити мене і палити мою праву руку вогнем. Біль була неймовірна. Мене хапали за шию і душили. Я пережив таке, що якби я все це записав і ви б це прочитали, то ви цілодобово стояли б на колінах, просячи Господа про помилування. Крім того, багато моїх мук були пов’язані з моїми гріхами, про які можна сказати тільки на Сповіді.
Перебуваючи в такому тяжкому становищі, я став приходити у відчай і вперше за 48 років звернувся до Бога з молитвою. Я закричав: «Господи, допоможи мені! Я в тебе вірю! Забери мене звідси!”
І тут я побачив, що нагорі з’явилося світло. Це світло наближалося до мене.
Надія зажевріла в моїй душі, і я зміцнився духом. Темрява, що оточувала мене, розсіялася, і я побачив перед собою Юнака зі світлим волоссям, світлою борідкою і зеленими очима. Він поклав мені руку на голову і сказав: «Не бійся, Я тут».
Після цього я відкрив очі і знову опинився в операційній. Моє обличчя було накрите простирадлом. Три хвилини тому у мене перестало битися серце, і лікарі обговорювали, як повідомити моїй дружині, що я помер. Я скинув з обличчя простирадло і сказав: «Куди ви йдете, хлопці? Я тут, я живий». Мій лікар Костас зі своїм помічником Георгієм підбігли до мене, не кажучи ні слова, зробили мені укол і продовжили операцію. Він не могли повірити своїм очам. Потім мене перевели в реанімацію … Коли в палату зайшов лікар, він сказав: «Ти знаєш, що пережив клінічну смерть?» Я відповів: «Не знаю, чи був я мертвий, але що я йшов кудись – це точно».
Коли дія знеболювального закінчилася, я відчув сильний біль у правій руці і правій нозі. Неймовірний біль, якесь печіння. До мене підійшла медсестра, щоб погодувати мене. Вона подивилася на мою руку і запитала: «Коли ви встигли це зробити?»
Я повернув голову і побачив у себе на руці опік у формі корони, над якою було три шістки. Три шістки, які я отримав там, в пеклі.
Мій лікар давно зі мною знайомий, і йому добре відомо, що я зробив у житті багато гріхів, але я ніколи не був повязаний з сатанізмом і подібними речами. Він сказав, що не може зрозуміти, звідки взявся цей опік.
На четвертий день мене виписали з лікарні. Я не міг високо підняти руку, і від неї виходив поганий запах. Опік з трьома шістками як і раніше сильно болів. Думаю, що я отримав його в пеклі, не інакше.
Так, я забув дещо вам сказати. Коли я лежав у лікарні, навпроти мого ліжка висіла ікона, і святий, зображений на ній, дивився прямо мені в очі. Я весь час відчував його погляд на собі. Я покликав медсестру і попросив її зняти цю іконку і показати мені ближче. Вона піднесла її до мене. Це був святий Паїсій Святогорець.
Так ось, коли я вийшов з лікарні, мій духовний наставник відвіз мене в монастир. Старець вислухав мою розповідь, і я сповідався йому, вперше в житті.
Треба сказати, що як тільки я увійшов в монастир, мене охопила страшна злість. Я готовий був побити всіх ченців і просто божеволів. Три дні і три ночі батьки і братія монастиря молилися за мене. Весь цей час вони були дуже добрі до мене, і якимось чином, з Божою допомогою, ми пережили ці страшні дні. Ночами до них приходив диявол, він стукав і ломився до них в двері і з нелюдським риком кричав: «Де мій Аргіріс? Віддайте його мені, він – мій!»
Але старець був налаштований рішуче. Він сказав: «Або тобі стане краще, або я помру разом з тобою». Це по-справжньому духовна людина, надзвичайно гідна.
На третій день, коли я прокинувся, то побачив, що клеймо з шістками, яке мені випалили на руці в пеклі, майже повністю зникло. Але ще залишався поганий запах, і я не міг високо підняти руку. Мій духовний наставник прийшов провідати мене, і я попросив його про одну послугу: щоб він відвіз мене в Суроті, на могилку св. Паїсія Святогорца. Там стався другий чудо, яке я не можу пояснити.
Я приїхав в Суроті, і побачив біля могили святого Паїсія безліч людей, цілу юрбу. Неподалік стояв будиночок, біля нього було кілька черниць разом з ігуменею. Вона покликала мене до себе:
– Йди сюди!
– Це ви мені?
– Так, – відповіла вона. – Тебе звуть Аргіріс?
– Звідки Ви знаєте?
Я подумав, що, може бути, наставник вже розповів їй про мене, але коли б він встиг це зробити? І тоді матінка каже:
– Святий сказав нам, що ти приїдеш. Йди за мною.
Вона відвела мене до його могили і сказала: «Помолися біля могили твого батька». Я вклонився і поцілував хрест. А коли я вже збирався йти, ігуменя знову зупинила мене. Вона зробила мені велику честь: відвела мене в келію святого, де він спав і де стояв його стільчик. «Якби ви знали, як я його люблю!» – сказав я герондіссе. А вона відповідає: «Ти зустрінешся з ним».
З тих пір моє життя дуже змінилася. Я живу бідно, але в моєму будинку перебуває Христос, а святий Паїсій – завжди зі мною поруч. Для кого-то він просто святий, а для мене він як батько. З тих пір як я відчуваю його присутність у своєму житті, я почав жити зовсім інакше. Він направляє мене і радить мені.
Через 6 місяців зі мною знову стався серцевий напад. Мене відвезли на «швидкій» в лікарню. В ту ж саму кардіологію. Лікар сказав: «Треба терміново робити операцію на відкритому серці, інакше ти не проживеш і двох днів. Якщо її не зробити – це вірна смерть, а якщо зробити, то ймовірність, що виживеш – тільки 10 відсотків. Стан дуже важкий».
Я попросив дати мені 10 хвилин на роздуми. Залишившись наодинці, я подивився на іконку святого, яка була у мене з собою, і підбадьорився. Хтось ніби тихенько сказав мені на вухо: «Іди і нічого не бійся». Тоді я покликав лікаря:
– Георгій, пішли в операційну. Ти будеш не один.
– Що це значить, Аргіріс?
– Твоєї рукою буде оперувати інший.
Я ліг на операційний стіл з ймовірністю вижити 10 відсотків. Операція тривала більше 13 годин. Потім мене перевезли в реанімацію. Коли я прийшов до тями, то не міг дихати. Прибігли лікар з медсестрою і поставили мені в горло трубку для подачі кисню. Лікар сказав: «Новини не дуже хороші. Операція пройшла якось дивно і не зовсім так, як нам би хотілося. Полежиш 3-4 дня тут, а потім тебе переведуть в інше відділення, і ти будеш підключений до апаратів на 10 днів».
Тоді сталося ще одне чудо: перше в моєму житті явище святого. Я лежав і дивився в стелю, як раптом відчув, що палата наповнилася пахощами. І тоді я побачив святого Паїсія. Він сказав: «Вставай, ледар, досить валятися! У тебе все гаразд. Піднімайся і поступися ліжко іншому хворому».
Я можу підтвердити медичними довідками, що через два дні мене відключили від усіх апаратів, і я почав ходити. Мій лікар скаже вам те ж саме. На другий день, коли він прийшов до мене, я відчував себе прекрасно, як ніби мені і не робили операцію. Лікар підійшов до мого ліжка, подивився ікону, що стоїть на тумбочці і запитав: «Це батюшка, про якого ти говорив?» Зверніть увагу: це був атеїст, зовсім невіруюча людина. Він став на коліна, перехрестився і приклався до ікони. Я не забуду цього ніколи. Я дивився на нього і думав, що невідомо для кого з нас двох це диво було більш корисним …
Все це відбувалося в суботу. А на наступний день, в неділю, в мою палату зайшов старенький монах, щоб відвідати мого сусіда. Всі, хто потрапляли в цю палату, швидко одужували і йшли додому, тому що там знаходився святий. Чернець глянув на мене і запитав:
– Що з тобою, дитино?
– Я переніс операцію на відкритому серці.
– До всіх приходять відвідувачі, а тебе нікому провідати? Ти що, сирота?
– Так. У мене немає ні батька, ні матері.
Ось що він сказав мені на це:
– Дитино, твоя Мати – Пресвята Богородиця, а у твого узголів’я знаходяться ангели. Вони тебе захищають.
Я виписався з лікарні і живу своїм життям. Не знаю, що ви подумаєте про те, що я вам розповів. У мене знайшли рак гортані, але до сьогоднішнього дня я ще жодного разу не просив святого зцілити мене. Кожен день я молюся за весь світ, а ще … Я не знаю, може бути, це зухвалість, але я прошу Господа, щоб, коли настане мій час відійти в інший світ, за мною прийшов святий Паїсій Святогорець. Щоб він взяв мене за руку, і ми пішли разом …
Неможливо перелічити, скільки чудес сталося з тих пір, як він з’явився в моєму житті. Одного разу я з необережності доторкнувся до оголених проводів, і знову святий Паїсій врятував мене. Я навіть не можу описати, наскільки змінилося моє життя з тих пір, як в моє життя увійшов цей святий.
Але, звичайно, найбільше на світі я люблю Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа. Мій духівник одного разу сказав мені: «Аргіріс, тебе воістину благословив Господь! Я з юних років живу в монастирі, та Господь не сподобив мене отримати такий безцінний досвід. Тим Юнаком, який врятував тебе від пекла був Сам Христос. Він дав тобі ще один шанс і продовжив твоє земне життя, щоб ти міг покаятися у всіх своїх гріхах і постати перед Господом з очищеної душею».
Я знаю, що моя розповідь може здатися вам неймовірною, але я кажу вам правду, від щирого серця. Я все це пережив насправді. Я зробив у своєму житті безліч гріхів, і сьогодні я живий тільки по милості Божій.
Головне, що я хотів би сказати: не знаю, скільки я проживу на цьому світі і скільки буде битися моє серце. Звичайно, в якийсь момент я піду. Те, що я пережив у пеклі, переслідує мене як кошмарний сон. Іноді вночі я вискакую з ліжка від жаху. Ці голоси досі звучать в моїй голові. Я не боюся смерті, але боюся потрапити в пекло. Не дай Господи появитися там знову. Так нехай помилує всіх нас Господь!
Звичайно, зараз доводиться терпіти страждання і біль, але, як казав мій улюблений святий Паїсій Святогорець: «Від усіх хвороб нас вилікує земля».
