Вечірня молитва православного християнина має характеризуватися насамперед систематичністю.
Безумовно, в житті кожної людини бувають моменти, коли душа сама підноситься у молитовному пориві: трагічні переломи долі, радісний трепет серця, творчий підйом — усе це пробуджує ту силу, яка підносить людину до молитви.
Однак у молитві, як і в будь-якій іншій справі, одного натхнення недостатньо — потрібен щоденний, систематичний ритм, і лише він може принести справжній духовний результат.
Православна Церква закріплює систематичність молитви у так званому Молитовному правилі — наборі ранкових і вечірніх молитов, які віруючий має промовляти щоденно.
Тож до вашої уваги вечірня молитва до Пресвятого Духа:
“Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини!
Змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти мені, негідному, і прости все, чим я нагрішив перед Тобою нині — як людина, а навіть гірше за скотину: вільні мої гріхи й невільні, свідомі й несвідомі, скоєні через молодість або через злу науку, зухвалість чи зневіру.
Якщо я клявся Твоїм іменем або подумки його зневажив, якщо когось образив, з гніву наклеп звів, засмутив чи розгнівався; якщо казав неправду, лінився, відмовив у допомозі нужденному, підманув або засудив когось; якщо звеличував себе, пишався, нехтував молитвою, дозволяв собі надмірну їжу чи пиття, думав про гріховне або насміхався над гріхами інших, сам маючи незчисленні провини — прости мені, Господи.
Помилуй мене, Творче мій і Владико, знедоленого й негідного раба Твого. Відпусти й прости мене, як Благий і Чоловіколюбець, щоб у мирі ліг, заснув і спочив я, грішний і нерозкаяний.
І нехай славлю, величаю й прославляю пречесне ім’я Твоє, з Отцем і Єдинородним Його Сином, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.“
