Одного разу на чоловічих посиденьках молодики запитали мудрого діда: скажи нам, ось ви з дружиною живете півстоліття і не сваритесь (в селі всі про всіх все знають). Як це так? У чому таємниця?
– Ви знаєте, що молоді вечорами ходять на вечорниці, а потім хлопці проводжають під ручку дівчат, на центральній вулиці гуляють.
Один вечір пройшлися попід ручку – нічого, два – привід… а три – вважай наречений. От і я пішов проводжати одну, йду щось говорю, а вона раптом стала витягувати потихеньку свою руку з-під моєї. Я не зрозумів, виявляється я йшов прямо в калюжу на дорозі, звертати не став.
Вона калюжу оббігла і знову мене під руку. До наступної калюжі я йшов цілеспрямовано. Вона також прибирала руку.
На наступний вечір з іншою дівчиною я йду тим же маршрутом. Та ж картина, оббігала калюжі. На наступний вечір пішов з третьою.
І знову посередині дороги по калюжах. Підходжу – вона за мене міцно тримається, слухає мене і… пішла по калюжі зі мною.
Ага – просто не побачила калюжу. Тоді я до наступної – глибшої. Подруга – нуль уваги на калюжу, йде поряд.
Ось з тих пір так і ходимо поряд, і не сваримося, живемо ладком.
